«Локомотив». Перемога в Кубку топ-команд Європи. Десять років потому

14 березня виповнилося десять років перемозі харківського «Локомотиву» в Кубку –топ-команд Європи. Це перша і остання перемога українських команд в єврокубку в пострадянській історії. Офіційний сайт клубу присвятив цій події цікавий матеріал, в котрому свої думки висказали думки майже всі учасників тих подій.

До цього «Локомотив»  вперше потрапив до фіналу в сезоні 2001/02, посівши в польському місті Ченстохова четверте місце. Потім був фінал в Нідерландах, де «Локомотив» став срібним призером, поступившись у фіналі місцевій команді «Піт Зоммерс».

Матчі сезону-2003/04 проходили в австрійському Інсбруку. У півфіналі «Локомотив»  переміг португальську команду «Кастело де Майя» - 3:1 (25:23, 25:18, 21:25, 26:24), у вирішальній зустрічі – румунський клуб «Дельтаконс» - 3:1 (25:18, 22:25, 25:16, 25:20).

Ця перемога в єврокубку залишається першою і поки єдиною у вітчизняному волейболі. Але від цього вона не перестає бути значущою і радісною для вболівальників. А ось що значила перемога для керівників, гравців і тренерів харківської команди, і як їм бачиться успіх крізь часову відстань у десять років.

Віктор ОСТАПЧУК, почесний президент ВК «Локомотив» (Харків), Герой України, народний депутат України:

- Упродовж багатьох років «Локомотив» формував свою спортивну славу і домігся права називатися флагманом вітчизняного волейболу. Неабиякою мірою цьому сприяв успіх у національних чемпіонатах і розіграшах Кубка України, але багато в чому «Локомотив»  зобов"язаний своєму авторитету завдяки тієї славної перемозі в Кубку топ-команд Європи-2004. Я був на фінальних іграх і можу запевнити, що все складалося непросто. До того ж, ставши срібним призером фіналу сезону-2002/03, «Локомотив» просто зобов"язаний був перемагати. Це було не тільки бажання гравців і вболівальників і, якоюсь мірою, поставлене завдання. На той момент міністр транспорту Георгій Миколайович Кірпа уважно стежив за виступом харківського «Локомотива», і підвести його ми просто не могли. Пам"ятаю, як відразу ж після перемоги подзвонив Георгію Миколайовичу і кажу, що ми виграли єврокубок. Він декілька секунд просто не міг у це повірити! А потім від усієї душі вітав і радів нашому успіху ...

Це дійсно було високе досягнення. Причому внесок у цю перемогу був не тільки гравців і тренерів, але і вірних уболівальників, всіх, хто вірив у нашу команду. А якщо говорити відверто, то вважаю, що всю основну роботу з підготовки команди зробив Леонід Павлович Ліхно. Це багато в чому його трофей. Шкода, що він не дожив до цієї перемоги...

Час не стоїть на місці, і якось непомітно вже пройшло десять років. Так, поки що «Локомотиву»  не вдалося повторити цей успіх ще раз. Це дуже непросто зробити. Але та перемога, та команда, яка привезла в Україну європейський кубок у 2004 році, сьогодні не тільки зразок для наслідування, а й стимул нинішнім гравцям «Локомотива» до підкорення європейської волейбольної вершини. Я вірю в «Локомотив», вірю в наших хлопців, і не сумніваюся, що вболівальники команди незабаром побачать ще один євротрофей в руках волейболістів «Локомотива», гордо піднятий на знак перемоги.

Євген ЩЕРБИНА, президент ВК «Локомотив» (Харків):

- Це перемога, яку ми чекали з 2000 року. З того часу, коли нашій команді надав увагу і підтримку Віктор Миколайович Остапчук. Була проведена дуже серйозна робота по комплектації. Леонід Ліхно зумів підібрати хлопців, які виросли в боєздатну команду. Прийшли досвідчені гравці, набрали силу наші вихованці. Тричі «Локомотив» грав у «Фіналі чотирьох» і зміг з третьої спроби виграти трофей, але, на превеликий жаль, вже без Леоніда Павловича. Хоча, вважаю, що це і його перемога.

Згадуючи той успіх, можу відзначити, що вразила не лише перемога, але й зустріч команди в аеропорту, коли волейболістів вітали вірні вболівальники. Хочеться сподіватися, що ця подія має повторитися. Повинно повторитися і ще одна подія. Ми вже грали один сезон в Лізі чемпіонів, але потім з незалежних від клубу причин, нам довелося розлучитися на час з цією мрією. І, тим не менш, сьогодні ми весь час підходимо, іноді навіть дуже близько, до заповітної мети, але вона поки не досягнута. Сьогодні у нас є гравці, і команда, і вірні вболівальники залишилося тільки втілити всі зусилля в загальну перемогу. Дуже на це розраховую і вірю в команду.

ГРАВЦІ ТА ТРЕНЕРСЬКИЙ ШТАБ ВК «ЛОКОМОТИВ» ЗРАЗКА 2004 РОКУ

Микола ПАСАЖІН. Доігровщик. 04.06.76. 200 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубку топ-команд Європи 2004 року, чотириразовий чемпіон України, дворазовий володар Кубку України. Зараз - головний тренер команди української Суперліги «Хімпром» (Суми).

- Так, перемога в єврокубку в 2004 році - пам"ятна подія для всіх - гравців, тренерів і, звичайно, уболівальників. На той момент це було досягнення для всього українського волейболу. Для мене це був не тільки успіх, а й визнання, підсумок виконаної роботи. Це і авторитет як гравця, і на сьогодні як тренера. Тоді я був гравцем команди «Локомотив», зараз - тренер команди «Хімпром». Я вдячний долі, що тоді я був у цій команді.

Сергій ЩАВІНСЬКИЙ. Зв’язуючий. 19.01.73. 197 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубку топ-команд Європи 2004 року, чотириразовий чемпіон України, дворазовий володар Кубка України. Зараз - гравець білоруської команди «Шахтар» (Солігорськ), яка бере участь у відкритому чемпіонаті Росії.

- Для мене це найбільше досягнення в житті. Хоча, здається, що з того моменту пройшло не десять років, а не більше двох. Час плине швидко... Так, десять років пролетіло, як одна мить. Для Харкова, «Локомотива» і українського волейболу це досягнення досі залишається єдиним на європейській арені. Шкода, що за цей час не вистачило, іноді зовсім небагато, для того, щоб повторити цей успіх. Незважаючи на те, що я вже за цей час виступав за різні команди, для мене «Локомотив», як і раніше, найрідніша клуб. І я вірю, що успіх прийде. І тут головне, що у команди є бажання і потенціал.

Сергій ШУЛЬГА. Зв’язуючий. 24.04.81. 201 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубку топ-команд Європи 2004 року, триразовий чемпіон України, дворазовий володар Кубка України. Зараз - гравець російської команди «Ярославич»  (Ярославль) .

- Для мене це було справжнє свято. Та перемога, той фінальний матч пам"ятається до цих пір. Так, це головний трофей «Локомотива» на сьогодні. І він залишиться головним у будь-якому випадку - тому що перший. Для мене цей трофей в житті значить дуже багато чого. Це було і залишається волейбольним подією № 1 в Україні. Хотілося б, щоб ми знову побачили «Локомотив» на першій ступені п"єдесталу пошани. Ну, а Кубок Європи 2004 року - це назавжди, це, думаю, в серці кожного, хто був у тій команді.

Віталій КІКТЄВ. Діагональний. 05.11.80. 208 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубка кращих клубних команд Європи 2004 року, триразовий чемпіон України, дворазовий володар Кубка України. Учасник чемпіонатів України, Росії та Польщі. Зараз - живе і працює в Харкові.

- У двох словах перемогу в єврокубку не описати. Це мрія і кожного гравця окремо, і кожної команди в цілому. Така перемога дорогого коштує. Вся наша команда йшла до цієї мети. Взяли з третього заходу, хоча багато скептиків не вірили, що нам це вдасться. Але ми все ж показали, що здатні на це. Ми кожну гру виходили і викладалися на всі сто відсотків, а може, якщо так і буває, то навіть більше, ніж на сто. Це було просто надприродно. Можна сказати, що заради таких моментів варто жити!

Ми пишаємося тим, що зробили, пишаємося «Локомотивом». Це була і наша задача, і наша мрія. Спасибі керівництву команди, тренерам, нашим уболівальникам за ту роботу і підтримку, які вони нам надали.

Дуже сподіваюся, що «Локомотив» знов завоює європейський Кубок. З тієї перемоги пройшло вже десять років. Сьогодні дивлюся на команду і бачу, що «Локомотив» на хорошому ходу, і кулаки тримаю, щоб команді все вдалося. Потрібно тільки трохи везіння і терпіння. Останні ігри показують, що є всі передумови до того, щоб знову завоювати європейський трофей.

Володимир ТАТАРИНЦЕВ. Доігровщик. 19.03.80. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубка топ-команд Європи-2004 трінадцятиразовий чемпіон України, десятиразовий володар Кубка України. Сьогодні гравець і капітан харківського «Локомотива».

- Для мене цей Кубок - пам"ять на все життя. Найвища і найкраще досягнення як команди, так і моє як гравця. Той склад, який взяв Кубок, починав формуватися з 2000 року. Це була майже нова команда «Локомотив», і тут можна сказати розхожу фразу - був сплав досвіду і молодості. Всі старалися, грали кожен матч, як останній. Європейський кубок - це славна перемога. Але хотілося б, щоб незабаром ми знову порадували своїх уболівальників новим трофеєм. Це непросто, але це наша мета. І будемо до неї йти.

Сергій КИСІЛЬ. Ліберо. 26.09.75. 192 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубка кращих клубних команд Європи 2004 року, чотириразовий чемпіон України, дворазовий володар Кубка України. Сьогодні тренер дитячої юнацько-спортивної школи № 8 міста Харкова.

- Це був значний успіх харківського «Локомотива»  і українського волейболу. Це вже увійшло в історію. Була виконана колосальна робота, і той успіх, до якого ми прийшли, не можна переоцінити. Ми три роки йшли до заповітної мети. Думаю, що іншого результату і бути не могло. Ми вже знали, як грати в такому фіналі, і свій шанс не упустили. Це було здорово!

Ігор ДЬОГТЄВ. Доігровщік. 02.05.78. 200 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубку топ-команд Європи 2004 року, дев"ятиразовий чемпіон України, триразовий володар Кубка України. Зараз - живе і працює в Кременчуці. Виступає в аматорської волейбольної лізі України.

- Звичайно ж, перемога в цьому Кубку і задоволення своєю грою і, якщо хочете, самоствердження. Перемога завжди важлива. Але перемога, здобута тоді - особлива. Так, на нас тиснула висока відповідальність. Було важко психологічно. Потрібно було злагоджено зіграти. Ми знали суперників, розібрали їх від і до. А після фінального свистка було відчуття, як безодню подолали. Вибух емоцій. Можна навіть сказати, що для кожного гравця це були свої «Олімпійські ігри» . Безумовно, посилювало внутрішню відповідальність те, що були другими у попередньому фіналі. Тоді все було в наших руках, але програли команді з Нідерландів. В Інсбруку розуміли, що б не трапилося, потрібно дотиснути, дотримати. Вистояли і змогли перемогти. Хотіти виграти і зуміти це зробити - дві великі різниці.

Сьогодні, спостерігаючи за іграми, скажу, що волейбол ступив уперед, убік потужності, силової гри. Фізика і атлетизм приносить 20-25 відсотків успіху. Але, я думаю, що якби зараз повернути час назад, то ми цією командою змогли б показати хороший результат і в єврокубках, і в чемпіонаті Росії.

Андрій ОНІПКО. Перший темп. 13.05.70. 200 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубку топ-команд Європи 2004 року, шестиразовий чемпіон України, дворазовий володар Кубка України. Зараз - тренер-викладач Харківського обласного вищого гуманітарного училища №2.

- Перше відчуття - просто не вірив, що нам вдалося виграти цей Кубок. Так, ми були першими серед всіх ігрових олімпійських видів спорту, хто привіз в Україну такий трофей. Ми стали першопрохідцями. Дуже важко було пояснити самому собі, як все сталося. Але одне було зрозуміло - збулася мрія. Пам"ятаю, як в аеропорту, по прибуттю до Харкова нас зустрічали вболівальники. А ми втомлені навіть ще толком не розуміли, що перемогли. Для мене розуміння прийшло трохи пізніше, коли потрапили додому. Це було здорово! Через десять років можу сказати одне - дуже хотілося б повернутися в той час. І разом з тим хочеться, щоб нинішні волейболісти в «Локомотиві» знову пережили такі емоції, а ми стали тому свідками .

Юрій ФІЛІППОВ. Діагональний. 22.03.70. 203 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубку топ-команд Європи 2004 року, дворазовий чемпіон України, володар Кубку України. Зараз - головний тренер ВК «Локомотива».

- Цей європейський Кубок - одне з кращих і значущих досягнень на клубному рівні. Минуло стільки років, але заради таких моментів варто виходити на майданчик, грати у волейбол. Але наша перемога в 2004 році поки що залишається єдиною серед усіх наших команд. І це дуже прикро, що ніякому іншому клубу не вдалося це повторити. Поки цей результат не перевершений. У сезоні 2012/2013 ми дійшли до півфіналу Кубка ЄКВ і були близькі до заповітної мети. Поступилися у півфіналі переможцю турніру - «Халкбанку» з Туреччини. Сьогодні доводиться розраховувати і вірити в те, що «Локомотив», взявши вже одного разу європейський кубок, зможе повторити цей успіх ще раз. Ми всі хочемо цього і йдемо до цієї заповітної мети.

Андрій АДАМЕЦЬ. 16.02.77. Діагональний. 206 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубка топ-команд Європи 2004 року шестиразовий чемпіон України, шестиразовий володар Кубка України. Зараз - тренер харківської команди «Локо-Експрес»

- Для мене ця перемога - одна з головних подій у житті. Важко описати емоції після такої перемоги. Навіть по закінченні десяти років. Це щось неймовірне. Тоді я був гравцем, а сьогодні я вже тренер. І, напевно, як тренер дуже хочу мінімум пару раз пережити такі моменти і ці емоції. Для спортсмена і тренера це один з найвищих стимулів до роботи.

Ігор ЗЯБЛІЦЕВ, тренер команди «Локомотив», майстер спорту СРСР. Багаторазовий чемпіон України як гравець, так і тренер. Сьогодні тренер харківського «Локомотива»  

- Це був мій перший трофей у тренерській практиці. До цього ми вигравали Кубок України, але звичайно емоції порівняти не можна. Вважаю, що європейський Кубок - це Кубок Леоніда Павловича Ліхна. Три роки йшли до нього. Здорово і правильно, що тоді Сергій Побережченко і всі хлопці змогли зберегти той дух команди, ту силу, яка і привела до перемоги. У «Локомотива»  в 2004 році вже вистачало і досвіду, і майстерності. Про те, що можемо програти, просто думки не було. Прийшов час виграти, і ми зробили це.

Андрій ФЕДОРЧЕНКО, лікар команди «Локомотив»:

- Для мене це взагалі було щось особливе. Я тоді тільки перший рік працював в команді. І відразу такий успіх. Це велике досягнення. Дуже переживав за хлопців, робив зі свого боку все можливе, щоб грали без травм. Дуже хотілося б повторити це ще раз. Так, сьогодні є і відчуття гордості, і радість, що пережив такі моменти. Але більше цього тільки бажання, щоб у «Локомотива» знову був такий успіх. Я бачу, що сьогодні «Локомотив» готовий до цього. Можливо, десь нам трохи не вистачає просто везіння. Але вірю, що досвід, який є сьогодні у гравців «Локомотива», вже незабаром переросте в результат, який задовольнить наших уболівальників

Олег ШИШЕНКО, масажист команди «Локомотив»:

- Було досягнення, яке сьогодні ще не перевершили. Я вважаю себе щасливчиком, що потрапив в «Локомотив». Так, довго йшли до цього, три роки грали у фіналах. Шлях непростий. Звичайно, та перемога - це суперемоціі, гордість. Величезне спасибі всім тим, хто підтримував команду. Особливо Віктору Миколайовичу Остапчуку та Євгену Васильовичу Щербині. Як кажуть, у них душа болить за наш волейбол, за наш спорт. Але, разом з тим, озираючись на 10 років, які пройшли з того часу, шкода, що не тільки волейбол, а й спорт в Україні далеко не на першій позиції у влади. А адже спорт - це престиж країни. Сьогодні «Локомотив» одна з тих команд, яка може і хоче повторити успіх 2004 року і порадувати перемогою в єврокубку. І я щиро цього команді бажаю.

Андрій ЯКОВЕНКО, масажист команди «Локомотив» та «Локо -Експрес». Зараз - тренер-масажист національної збірної України з синхронного плавання.

- Це було і залишається пам"ятною і славною датою в історії нашого волейболу. Це була наша мета. Ми вірили, що у нас все вийде. Ми хотіли виправдати не тільки свої надії, не тільки надії керівництва, наших уболівальників, а й хотіли добитися цієї перемоги в пам"ять про Леоніда Павловича Ліхна. Адже його внесок був основним. І те, що нам вдалося завоювати цей Кубок - це я вважаю спортивна справедливість. Я пишаюся, що тоді був частиною такої, не побоюся цього слова, великої команди .

На жаль, з різних причин не вдалося зв"язатися з деякими гравцями і головним тренером «Локомотива»  зразка 2004 року

Сергій ПОБЕРЕЖЧЕНКО, головний тренер харківського «Локомотива» у 2004 році, майстер спорту, заслужений тренер України.

Працював у тренерському штабі команд «Автомобіліст»  (Санкт-Петербург), «Динамо»  (Москва ) і ряді інших клубів російської ліги .

Володимир ТИТАРЕНКО. Перший темп. 04.05.78. 204 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубка топ-команд Європи 2004 року, семиразовий чемпіон України, триразовий володар Кубку України. Учасник чемпіонатів Росії, Іспанії .

Сергій ЗВЯГІНЦЕВ. Перший темп. 06.09.74. 200 см. Майстер спорту міжнародного класу. Володар Кубка кращих клубних команд Європи 2004 року, дворазовий чемпіон України, володар Кубка України. Зараз – в команді вищої ліги «Альтера» (Донецьк).

Прес-служба за матеріалам сайту ВК «Локомотив» (Харків)