Олексій СКІБІЦЬКИЙ: «Судді нікого не «топчуть!»

  Олексій СКІБІЦЬКИЙ: «Судді нікого не «топчуть!»  Голова Арбітражної комісії ФВУ відверто поділився своїми думками щодо всіх моментів, пов’язаних із суддівством у вітчизняному волейболі Арбітражна комісія (АК) – підрозділ ФВУ, який відповідає за організацію суддівства змагань під егідою національної федерації.

 

Олексій СКІБІЦЬКИЙ: «Судді нікого не «топчуть!» 

Голова Арбітражної комісії ФВУ відверто поділився своїми думками щодо всіх моментів, пов’язаних із суддівством у вітчизняному волейболі

Арбітражна комісія (АК) – підрозділ ФВУ, який відповідає за організацію суддівства змагань під егідою національної федерації. Але арбітр на вишці під час змагань, якого всі бачать – це лише верхівка айсбергу, бо насправді діяльність АК ГО ФВУ достатньо різноманітна й не завжди помітна. Тому, користуючись нагодою, хочу підвести підсумки минулого сезону з точки зору суддівства та ознайомити волейбольну громаду з тим, що насправді робить Арбітражна комісія...

 

У цьому сезоні АК ФВУ, спільно з іншими підрозділами федерації, вдалося запровадити дві фундаментальні речі – введення електронного протоколу в матчах Суперліги та «вишки», а також повернення права призначати і контролювати роботу молодих суддів у Дитячій лізі. 

ЕЛЕКТРОННИЙ ПРОТОКОЛ

Що стосується електронного протоколу – було приведено організаційні стандарти змагань з волейболу в Україні до світових стандартів. Взагалі, співпраця ФВУ з DataProjeсt (а це не тільки ведення електронного протоколу, але й ведення статистики матчу), на мій погляд – справжня революція у волейболі України. Цього сезону інформація про матчі ЧУ та національного Кубка була не те що оперативною – вона йшла он-лайн, наживо. Зараз смішно згадувати, як після матчів техделегати висилали СМС-кою їхні результати до Директорату, а це було ще рік тому! Тому, як мені здається, волейбольна громада ще до кінця не усвідомила, яка насправді величезна зміна відбулася.

На початок сезону в Україні було лише п’ятеро суддів, котрі мали досвід ведення електронного протоколу. На сьогодні – це вже повсякденна річ, тож підрахувати точну кількість таких спеціалістів важко. У кожній області, де є волейбол, тонкощами ведення електронного протоколу володіють, як мінімум, 3-5 чоловік. 

СУДДІВСТВО ДИТЯЧОЇ ЛІГИ

У минулому сезоні, крім АК ГО ФВУ, існувало ще три суддівські осередки, які проводили незалежну від неї діяльність – АК АВВУ, АК пляжного волейболу, АК АДВУ, а ще самостійно робила призначення суддів на свої змагання комісія студентського волейболу. Щодо діяльності АК АВВУ немає жодних заперечень – ветеранські змагання можуть та повинні судити судді-ветерани. Щодо АК пляжного волейболу – історично склалося в Україні так, що його суддівство відокремлене від АК ФВУ та існує в межах комісії з пляжного волейболу, хоча і у ФІВБ та ЄКВ, і просто в інших країнах усі судді, незалежно від різновиду волейболу, знаходяться в структурі АК національних федерацій. Тому незрозуміло – навіщо інші підрозділи ФВУ пробують брати на себе функції арбітражу, і так само незрозуміло – коли ці підрозділи пробують передати АК ГО ФВУ функції, які непритаманні суддям.

Найбільш же болючою проблемою для АК ГО ФВУ була ситуація рік тому із суддівством Дитячої ліги. Одним із головних питань, що стоїть перед АК – це підготовка молодих арбітрів. Їм необхідно створити прозорі та зрозумілі умови для початку суддівства, надати можливість практики та, на основі чесної конкуренції, зростання у суддівській кар’єрі. На мій погляд, зрушення тут величезні, хоча справа ще знаходиться у процесі становлення та забирає багато часу і зусиль. Але вона того варта. Та й відгуки щодо суддівства Дитячої ліги у цьому сезоні, як правило, схвальні, хоча всі розуміють, що обслуговують ці змагання арбітри-початківці, і вірогідність їхніх помилок достатньо висока. 

СУДДІВСЬКА ПОМИЛКА

Будь-яка людина не хоче приймати помилкових рішень. Але не помиляється лише той, хто нічого не робить. І судді – не виняток. Проте з набуттям досвіду, у результаті прозорого конкурентного відбору, у суддів вищих щаблів вірогідність прийняття помилкового рішення значно зменшується. У більш-менш напружених матчах завжди є суперечливі моменті, важкі для суддівства. Для вирішення таких ситуацій було винайдено систему відеоповторів, і дуже шкода, що в Україні немає можливостей її використовувати. У цьому сенсі вітчизняний волейбол солідно відстає. Міжнародні судді з України, виїжджаючи на матчі, де застосовується система відеочелленджу, почуваються не зовсім комфортно, на відміну від арбітрів з Італії чи Польщі, де ця система є повсякденною. Для визначення помилки (або не помилки) потрібні спеціалізовані високошвидкісні камери високої розподільчої здатності, розташовані у визначених місцях. Трансляції же та відео наших команд такої інформації не дають, хоча АК ГО ФВУ приймає від клубів та розглядає скарги на суддівство на їхній основі. Так от у більшості випадків якість таких відео не дає можливості чітко визначити  - чи була помилка, чи ні. Другий сезон поспіль є покарання арбітрів за помилки, однак тут я хочу наголосити, що це покарання не є метою – воно лише спрямовує розвиток суддівства у правильному напрямку. 

ЛІНІЙНІ СУДДІ

У позаминулому сезоні сталася така історія: на одному матчі вказую окремій парі лінійних на помилки, на другому, на третьому – безрезультатно. Тож на четвертий раз під час поєдинку відсторонив їх від суддівства. Один образився та залишив суддівство взагалі, а другий у цьому сезоні відпрацював на хорошому рівні. Для мене ця ситуація дивна, проте краще мати одного гарного суддю, ніж двох поганих.

АК ГО ФВУ намагається знайти шляхи покращення роботи лінійних суддів. І перш за все – підвищенням контролю за ними зі сторони технічних делегатів, а також підвищенням відповідальності як самих лінійних суддів, так і голів обласних АК, які їх призначають. У багатьох країнах Європи лінійні арбітри приїжджі, а не місцеві – зате це знімає багато питань, хоча і здорожчує проведення туру командою-господарем.

Позитивні зрушення в роботі вітчизняних лінійних помітні, але й до їхньої ідеальної роботи ще далеко. Є розбіжність в якості дій лінійних по областям – десь краще, десь гірше. Зараз Директорат проводить опитування клубів стосовно якості роботи лінійних суддів нинішнього сезону – це робиться з метою вказати деяким обласним суддівським колегіям, що у них негаразд у роботі лінійних.

Інколи, коли я пробую розмовляти з такими арбітрами, то чую у відповідь: що ти їм розповідаєш, краще скажи «дякую» що вони взагалі прийшли і взяли прапорці у руки! Хоч як прикро, проте у цьому правда також є, бо в деяких випадках діти-подавальники м’ячів отримують за роботу таку ж суму, що отримують лінійні судді. 

РЕЙТИНГ

Задача дуже проста – відібрати 20 найкращих суддів в Україні для проведення матчів Суперліги. Але яким чином це зробити? Кулуарно, коли вирішує декілька чоловік, невідомо на чому базуючись, як це було ще кілька років тому? Ні, ми пішли іншим шляхом. Задля створення здорової конкуренції між суддями та прозорого механізму їхнього рейтингу останніми роками було докладено багато зусиль та уваги. Нині на 50 відсотків рейтинг складається з оцінок технічних делегатів, на 25 відсотків – з думки Арбітражної комісії та ще на 25 відсотків – з думки клубів. Можливо, трошки пафосно буде сказано, але я справді пишаюся механізмом такого рейтингу і вірю, що суддівська громада вже не дасть відкотитися до минулого – до ручного й каламутного...

Хочу наголосити, що клуби мають вплив на арбітрів шляхом участі в суддівському рейтингу. І по закінченні сезону Директорат ФВУ робить опитування клубів з проханням ранжування суддів. Але тут виникають незрозумілі речі: клуб жаліється на суддю протягом усього сезону, просить не призначати його на ігри своєї команди, а в підсумку цей суддя в рейтингу, що присилає клуб, знаходиться в першій десятці. Як таке можливо?! Користуючись нагодою, прошу керівництво клубів підійти до створення своєї версії рейтингу

максимально зважено, а не викривляти справжнє становище. Адже і в їхніх інтересах – щоби змагання найвищого рівня в Україні обслуговували справді найкращі судді.

Арбітри, які призначені на матчі ЧУ, наділені довірою АК та ФВУ, і дуже важливо, щоби цю довіру вони також мали від клубів. І участь цих клубів у рейтингу є одним із факторів, який цю довіру формує. Адже в підсумку на змаганнях вони побачать саме тих суддів, яких у минулому сезоні оцінили високо. 

ТРАНСЛЯЦІЇ

Директорат ФВУ намагається покращити відеотрансляції матчів клубами, але наштовхується на вперте небажання деяких із них щось змінювати на краще.  На жаль, можна порахувати на пальцях однієї руки, хто справді робить якісні трансляції.

Як ці трансляції пов’язані з суддівством? Як я вже казав вище, АК ГО ФВУ приймає відео від клубів із можливими суддівськими помилками та не приймає телефонні скарги. Якщо є звинувачення – мають бути факти. А в більшості випадків неможливо зрозуміти, що відбулося на майданчику, саме через незадовільну якість трансляції.

В Італії та Польщі, де використовують відеочеллендж та є якісні трансляції матчів, давно зрозуміли, що їхні картинки можуть не співпадати. Для прикладу: м’яч, який на камерах трансляції буде здаватися таким, що потрапив у майданчик, на камерах відеочеленджу буде зафіксований в ауті. І тому коментатори ніколи не беруть на себе право робити висновки – вони чекають рішення судді. Адже саме арбітр наділений правом приймати рішення, а не коментатор.

В Україні же часто-густо можна почути від коментаторів: «М’яч потрапив у майданчик! Але судді іншої думки…» Хіба має право коментатор брати на себе право приймати такі рішення? І чи він розуміє, що своїми висловлюваннями наносить репутаційну шкоду суддівському корпусу? Доходить до абсурдних

речей – знання правил волейболу людьми біля мікрофонів інколи обмежується лише розумінням поле-аут та торкання сітки. Випадок, коли гравець задньої лінії виконав удар вище верхнього краю сітки у передній зоні – достатньо поширена помилка, яку вже фіксують навіть судді-початківці на змаганнях Дитячої ліги. А від коментаторів інколи чується: «Незрозумілий свисток арбітрів! Що трапилось? Напевно, торкання сітки…» І це коментування матчу Суперліги! 

ПРЕСА

Волейбол, як й усі види спорту, розвивається за законами бізнесу. Якщо хочете - то шоу-бізнесу. Шанувальникам спорту необхідно створення шоу – продукту, який буде цікавий глядачам, та забезпечення максимальної уваги до волейболу у засобах масової інформації й соціальних мережах. Ключову роль відіграють тут журналісти: професіонали, які знають – як, та вміють це робити. Проте чомусь улюблена тема журналістів – суддівські помилки. Концентруватися в репортажі тільки на помилках, все ж таки, не варто – адже у волейболі без них не обходиться. І писати лише про те, що той гравець стільки не подав, а той гравець стільки не прийняв, напевно, не зовсім коректно.

У цьому сезоні президент одного з клубів був наказаний згідно Дисциплінарного кодексу за безпідставні звинувачення у мас-медіа в бік суддів. Команда готувалася до важливого туру, і по радіо президент клубу проговорив свої побоювання щодо майбутнього суддівства, які з величезним

задоволенням підхопив радіожурналіст, можливо, далекий не тільки від волейболу, але й від спорту взагалі. Чого тільки варта його фраза: «Судді будуть топтати»!!! У відповідь я хочу сказати, що судді нікого не «топчуть», а ось такі «журналісти» не те що не допомагають у популяризації волейболу, а відверто шкодять йому.

На моїй пам’яті це був перший випадок покарання клубної особи за безпідставні звинувачення суддів. До речі, сума штрафу невисока, і АК уже запропонувала Директорату підняти штраф хоча б у п’ять разів.

Беззаперечно, преса має право коментувати дії суддів, але ці коментарі мають бути обгрунтованими, нейтральними та коректними. А бездоказово, спираючись лише на припущення, публічно звинувачувати арбітрів – напевно, буде неправильно. Тож у таких випадках АК ФВУ залишає за собою право відстоювати інтереси суддів усіма можливими законними шляхами.

…Усім відома фраза з Нагірної Проповіді, якою люблять дорікати суддям: «Не судіть, щоб і вас не судили», забуваючи про продовження: «Бо яким судом судити будете, таким же осудять вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти скалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?»…

Якщо хочемо зробити волейбол в Україні кращим – маємо робити це разом: федерація, клуби, судді, спортивні журналісти. Ми не існуємо окремо один від одного – нас об’єднує волейбол. Тож і судді ФВУ, і АК ФВУ відкриті для спілкування!