В’ячеслав ГРИНЬОВ: «Колос-Родничок» може боротися у вищій лізі за місце у фінальній четвірці»

Відкриттям сезону-2014/15 у вищій лізі чемпіонату України, безумовно, є новоселицький «Колос-Родничок», який з дебютанта одразу перетворився на реального претендента на місце у фінальній четвірці. Про секрети такого несподівано вдалого дебюту у вищій лізі та подальші перспективи команди розповів головний тренер ВК «Колос-Родничок» В’ячеслав ГРИНЬОВ.

- У другому турі во Львові «Колос-Роднічок» набрав чотири очки і зберіг другу позицію, що для дебютантів – далеко не програма-мінімум…

- У другому турі ми взагалі-то могли набрати і більше очок. Матч з господарями міг скластися і вдаліше, якби затяжна перша партія завершилась на нашу користь (вона була програна 36:38. – прес-служба). Думаю, тоді шанси на перемогу були вищими у нас. І в грі з «Новатором» ми вели 2:0… Мали би довести справу до перемоги. Але. Це все теж досвід, головне робити правильні висновки.

- Зате перший тур домашній як приємно згадати. Мало хто з вболівальників сподівався на такий вдалий дебют у вищій лізі…

- Для мене такий старт теж був, певною мірою, сюрпризом. Не очікував, що зможемо за три дні зіграти п’ятнадцять партій. Тим більше, коли після другого дня травма поясниці «виключила» з гри Михайла Сенюшку (з «Баркомом» догравав Нагірний), потім Мукасєєв з Вінницею зазнав травми шиї… У матчі з «Баркомом», за рахунку 2:2, я вже був задоволений, що буде бодай одне очко. Але така сама була розмова, як з Хмельницьким, що якщо виграємо четверту партію, найімовірніше, виграємо і п’яту. Суперники були ніби й сильніші за нас. Але вважав і вважаю, що майстерність і досвід, плюс трохи молодості, дало в кінці свій результат. Досвід перевищив у кінцівці фізичну силу «Баркому». Правда, ми з ними раніше вже не раз зустрічались, і вигравали, і програвали 2:3. І грали і сильнішими складами вони (зокрема, Сергій Пришляк за них грав на турнірі).

Загалом, хотів би відзначити бійцівський характер команди. Впевнений, що в залі 70% людей вважали нас не фаворитами у стартовому турі, попри те, що ми грали вдома. Особливо коли побачили першу гру «Баркому» з Вінницею. Навіть Петро Григорович Раца казав, мовляв, не уявляю, як ви маєте з ними грати, і як можна у них виграти. Я завжди казав, що подобається наша команда, передусім, тим, що є бійцівський дух.

- І фінансово команда теж скромно виглядає на фоні інших, не так?

- Усі чудово знають, що у нас команда найменш оплачувана в чемпіонаті. Ми граємо десь як аматори. Або навіть далеченько від найбільш оплачуваних аматорських команд. Але кістяк у нас не один рік зберігається. Були у хлопців пропозиції від інших команд, але вони не погодилися перейти. І Мукасєєва, і Протаса запрошували. І не лише їх. Я перед хлопцями, як кажуть, у великому боргу. Хоча, думаю, не лише я в боргу. Бо ми ж почали писати нову історію буковинського волейболу, після команди Василя Ананійовича Ватаманюка. Наші гравці для мене – найкращі. Взяти Володю Комарова – йому далеко за 40, а він як відіграє у вищій лізі! А Саша Омаров – футболіст, але так зіграв ліберо, що, певно, якби він тренувався професійно у волейболі, думаю, ним могли би зацікавилися серйозніші клуби (до слова, Саша дивується, що в обласному футболі більше грошей, ніж у вищій волейбольній лізі). Я нікого не відправлю з команди, поки вони самі не схочуть. Бо вони зараз пишуть нашу волейбольну історію. І ми поки що йдемо в рекордсменах за тривалістю гри – 2 год. 23 хв. з «Баркомом» вдома.

- Команда демонструє непогані результати, при тому, що не мали можливості повноцінно готуватися до сезону…

- Готувались фактично за рахунок участі у різних турнірах (на честь Петра Раци, на «Кубку Свободи», у Снятині і т.п., плюс чемпіонат нашого району). Хлопці грали в різних командах. Якщо чесно, підготовка була на рівні любительського спорту, а не професійного.

- Після такого дебюту, до вас вже далі не ставляться з недооцінкою…

- Так, надалі ставляться вже серйозніше. Думаю, ніхто вже не може бути впевненим у перемозі. Бо ми показали, що здатні на сенсації. Причому вдома з «Баркомом» ми могли виграти і 3:0. Бо ж за рахунку 2:0, ми вели 24:23 і мали матч-бол, але суддя свиснув помилку при пасі…

- Ми ось констатуємо скромні фінансові можливості клубу, але підтримку в наш час взагалі дуже непросто знайти…

- У нас підтримка хоч і не така потужна, як у інших, зате приємна. Тобто нашу команду патронують дуже приємні люди, і їх позитивна енергетика, напевно, теж допомагає нам досягати успіхів, іноді навіть не лише завдяки, а й попри, як кажуть. От президент клубу Іван Васильович Семенюк багато років підтримує команду, як може. Надав команді проживання і харчування на своїй базі. Сподіватимемось, що буде можливість і навчально-тренувальний збір провести в тій же «Сонячній долині». Окремо хотілось би відмітити керівника РФОК «Колос» Георгія Васильовича Кіріла та президента районної федерації волейболу Влада Динту, які вірять в нашу команду і зробили все можливе, щоби ми стартували у вищій лізі. А на львівський тур нам допомогло обласне відділення НОК України, за що ми вдячні нашому зірковому спортсмену Івану Гешко. І взагалі всім, хто допомагає – більше чи менше. Ми всім вдячні і раді.

- Традиційно прийнято запитувати про завдання на сезон…

- Взагалі-то у нас завдання було освоїтися у вищій лізі. Але, як кажуть, апетит приходить під час їжі. Зрозуміло, що нам буде непросто боротися за вихід у топ-четвірку. Але старатися будемо зіграти якомога вдаліше. Тобто ми вже хочемо поборотися за місце у фінальній четвірці. І бачимо, що можемо, тобто це вже виглядає не так фантастично, як перед початком змагань. Хоча, повторюю, розуміємо, що це зробити непросто. Загалом, пробуємо довести, що волейбол на Буковині є і буде. Звісно, хотілось би, щоби команда трималась не лише на плечах Новоселицького району. Зараз є шанс зробити Буковині новий волейбольний прорив, який, якби не цей кризовий час, був би нереальним для нас. Тож треба не втратити цей шанс.

Прес-служба ФВУ за матеріалами SportBuk.com