Олександра НАЗАРОВА і Максим Нікітін: "Ледачі танці нам не до душі"

Вельми насиченою вийшла для ведучого танцювального дуету країни перша половина олімпійського сезону. Вельми насиченою вийшла для ведучого танцювального дуету країни перша половина олімпійського сезону. У порівнянні з попередніми роками Олександра Назарова і Максим Нікітін побили свій рекорд за кількістю міжнародних стартів до чемпіонату Європи, який цього року пройде 17-21 січня. Шосте місце на «Гран-прі» ISU в Японії. Три етапи серії «Челленджер»: з бронзою в Бергамо і Варшаві, а також четвертим місцем в Мінську.   Плюс п"ята позиція на Кубку Ніцци і, нарешті, перемога в Будапешті, буквально через тиждень після якої вони вийшли на лід столичної «Льодової арени» для того, щоб захистити звання чемпіонів України, а разом з тим і право скористатися завойованій ними ж самими ще на чемпіонаті світу олімпійської путівкою в Пхенчхан-2018. Хоча за великим рахунком це було формальністю.   20 ХВИЛИН НЕ МОГЛИ ВИЙТИ З ГОТЕЛЮ   - Чемпіонат країни проводиться раз на рік і ми вважаємо, що всі спортсмени зобов"язані в ньому брати участь, - підкреслює Максим Нікітін , - А для нас, так як ми тренуємося в Америці, це ще й можливість побувати в Україні. З урахуванням того, що олімпійський сезон пов"язаний з великою кількістю стресів, здорово мати відповідальний старт, на якому в той же час можна спокійно без нервів показати максимум того, що ми вміємо, та ще й зробити приємність рідної публіки, а також порадувати нашого першого і такого дорогого серцю тренера Галину Володимирівну Чурилову.    - Стартів у нас дійсно було більше, ніж зазвичай, - додає Олександра Назарова , - Але так і повинно бути, сезон адже олімпійський. Без роботи і досвіду не буде прогресу. Ми рухалися крок за кроком, від турніру до турніру, якихось поганих коментарів від наших тренерів, а ми їм дуже довіряємо, не було жодного разу. Значить, ми йдемо в правильному напрямку. І кожні змагання для нас це ще один шажочек в сторону Пхенчхана.    - На одному з турнірів у вас не обійшлося без форс-мажору, а саме в Ніцці. Ви заздалегідь обговорювали, що в тому випадку, якщо пропадає музика, продовжуєте кататися, як ні в чому не бувало або після тринадцяти років спільних виступів слова вже не потрібні?   Олександра : - Коли ми були маленькими, подібне вже траплялося, так що для нас це не вперше.   Максим : - Заздалегідь ми нічого не обговорювали, це було інтуїтивно. Ми, якщо чесно, навіть толком не знали, як потрібно себе вести в цій ситуації, тому що правила часто змінюються. Був період, коли за таке карали, потім - немає. Нас не покарали, і Слава Богу. Ми продовжили кататися з того місця, на якому музика зупинилася.    - Ви втретє в кар"єрі брали участь в етапі серії «Гран-прі» ISU. Наскільки досвід, який ви отримали на NHK Trophy відрізнявся від того, що ви було в минулого року у Франції і позаминулому в США? Атмосфера, яку створюють японські вболівальники, дійсно особлива, або ж їх любов поширюється в першу чергу на одиночне катання?    Олександра : - Японія завжди славилася своєю гостинністю, але не можу сказати, що у Франції чи Америці публіка була менш привітна. Такі змагання в принципі у всіх країнах проходять на досить високому рівні.   Максим : - Не стільки турнір, скільки сама країна залишила незабутні враження. Азія - це інший світ. А що стосується японських уболівальників, то вони вже давно і до танців небайдужі. Був момент, коли ми хвилин двадцять не могли вийти з готелю, стільки було бажаючих сфотографуватися і отримати автограф. Вперше ми це відчули на собі, коли чотири роки тому виступали на фіналі «Гран-прі» серед юніорів в Фукуоці.    ПОКАЖІТЬ ФІГУРИСТА, ЯКИЙ ЛЮБИВ БИ ЛАТИНУ   - На NHK Trophy ви оновили свої особисті рекорди в довільному танці і за сумою двох програм. У короткому вам там не вдалося перевершити результат зразка чемпіонату світу в Гельсінкі-2017. У блюзі і свінгу ви себе почували органічніше, ніж в латиноамериканських ритмах або новий personal best - це всього лише питання часу?   Максим : - У Будапешті ми вже оновили рекорд і в короткому танці, набравши майже на бал більше, ніж в Гельсінкі. А взагалі латину ніхто в фігурному катанні не любить, тому що її в принципі дуже складно катати. І тут потрібно віддати належне нашим тренерам, вони великі професіонали, працюють з кожною парою індивідуально і змогли поставити такий танець, який зручний для нас і цікавий глядачам.    Олександра : - Повністю згодна з Максимом. У латиноамериканській програмі завдяки нашим тренерам ми себе почуваємо досить комфортно, також, втім, як в минулому сезоні в блюзі. Головне правильно підібрати образ, тему, кроки. Хоча не приховую, постановка далася нам непросто, ми не хотіли бути схожими на інших. А це складно, тому що зараз в принципі не пишуть нову латинську музику. Ми довго думали під що кататися. І в підсумку зупинили свій вибір на «Рожевої пантери» і «королі мамбо» Пересі Прадо.   - Ви прийшли до досить нестандартному вирішенню з костюмом для короткого танцю, в першу чергу це стосується, звичайно ж, сукні Олександри. Воно викликало неоднозначну реакцію серед уболівальників, а ви самі наскільки задоволені результатом роботи дизайнерів?    Олександра : Це ж дуже добре, що вболівальники небайдужі! Я дуже вдячна людям, які в таких складних умовах працювали над нашими костюмами. Складність полягала в тому, що шити доводилося фактично без нашої участі. Справа в тому, що ми замовляємо костюми в Києві. В Америці з цим складно - це навіть не питання ціни, просто там немає таких професіоналів, як у нас в Україні. Так ось тут з нас зняли мірки і ми полетіли в США. Так що низький уклін нашій кравчині, костюмами ми дуже задоволені, хоча ще будемо їх доопрацьовувати.    - Як саме?   Олександра : - Поки секрет    Максим : - Можу пообіцяти, що у мене все буде без змін, по крайней мере, краватка точно залишиться. (Посміхається) . Взагалі майже всі костюми, які у нас коли-небудь були, придумувала Саша. Я їй повністю довіряю. Якщо їй подобається, а тренери кажуть, що так добре, стильно і красиво, значить так воно і є. Для мене ж головне, щоб зручно було.    І БІЙКА, І ВЕСЕЛОЩІ, І ЛЮБОВ   - У попередні сезони в довільному танці ви вибирали незаяложені музичний супровід. Чому цього разу вирішили піти іншим шляхом і взяли гучний саундтрек до фільму «Пірати Карибського моря»?   Максим : - Ми вирішили, що візьмемо «Піратів Карибського моря» ще перед минулим чемпіонатом Європи. Це, можна сказати, було мрією дитинства.  - Чиєю?    Олександра : - Обох.    Максим : - Так, ця музика не раз використовувалася в фігурному катанні, але це було давно, коли фільм тільки вийшов. Тоді дійсно дуже багато людей показали своє бачення. Але поступово ажіотаж спав, зараз я навіть не згадаю хто і коли брався за «Піратів» останній раз. Так, з одного боку ми взяли заїжджену музику, але з іншого - постаралися показати під неї щось нове, чого не було до нас.   - Все п"ять частин фільму переглянули або ж іншими методами вживались в образ?   Максим : - Фільм переглядали, останню частину і на російській, і на англійській, в загальному вникали в тему. Ще подивилися, хто і як катався раніше під «Піратів Карибського моря». Багато фігуристів ставили під них номера для шоу. У Хав"єра Фернандеса була спочатку довільна програма під музику з цього фільму, а потім він зробив з неї показовий номер.   - Який сюжет вашого танцю?   Максим : - На початку нашої програми звучить сумна музика з третьої частини, коли головні герої йдуть на повішення і згадують все, що з ними відбувалося. Там є і бійка, і веселощі, і історія кохання. Загалом, немов все життя промайнула перед очима. Спогади закінчуються і настає момент істини.    - А кому належала ідея зробити вам макіяж? - звертаємося до Максима.   Максим : - Це була ідея Саші. Причому, вона виникла одночасно з рішенням поставити програму під «Піратів Карибського моря». Правда, спочатку мова йшла тільки про те, щоб нафарбувати очі, це вже потім в процесі ми додали татуювання на руці. Також заради інтересу намагалися приклеїти мені бороду, але вона не трималася. Загалом, продовжуємо експериментувати, правда обережно, щоб не вийти за рамки правил.    - У минулому сезоні канадець Поль Пуаре, який виступає в дуеті з Пайпер Гілес, спеціально відрощував для танцю в стилі диско вуса. Ви не думали про те, щоб взяти з нього приклад? Максим: - Думав, тим більше, що у мене з цим немає проблем. (Показує на щетину на бороді - Прім.А.С. ). Хоча не впевнений, що у мене кіска вийшла б. Але тут інша проблема. Пуарье вуса потрібні були на короткий танець, після якого він їх збривав. А мені борода необхідна на довільний, а катати з нею латину, якось не дуже.    ЗРОБИТИ ТЕ, ЩО НІХТО НЕ ЗМОЖЕ ПОВТОРИТИ   - Що на ваш погляд небезпечніше - ставити програму під маловідоме музичний твір, ризикуючи бути незрозумілими, або ж брати популярну музику, під яку качалося не одне покоління і неминуче ставати об"єктом порівняння?    Максим : - Боятися не треба ні того, ні іншого. Головне бути впевненим в собі і своєму задумі. Якщо ти візьмеш невідомий твір і добре зробиш свою справу, то це спрацює. Також і з відомою музикою: якщо у тебе є своє бачення, то не треба боятися самовиражатися. На даний момент в фігурному катанні в тренді французький стиль або ліниві танці, як я їх називаю. Будь-яка музика, якщо це повільно, м"яко і красиво, то буде оцінюватися. Нам це не до душі.   - Як би ви назвали стиль, в якому катається ваша пара?   Максим : - Ми хочемо, щоб нас запам"ятали різними.   Олександра : - Ми намагаємося кожну нову програму зробити не схожою на попередні, щоб люди з нетерпінням чекали, що ж ми покажемо в наступному році.    - Чи є сенс питати, чиї програми в олімпійському сезоні вас найбільше вразили, з огляду на те, що повернулися на лід ваші кумири Тесса Вірту і Скотт Моїр? Або комусь все-таки вдалося їх перевершити в ваших очах?   Максим : - Я б відзначив ще Медісон Хаббелл і Захарі Донохью. У американців дуже вдала постановка в цьому році. Повторюся, я не згоден з нинішнім трендом повільних ледачих танців, які переважають серед підопічних Марі-Франс Дюбрей і Патріса Лозон. Хаббел і Донахью, єдині з Монреальської групи, якщо не брати до уваги Вірту і Моїр, показали в цьому році інший стиль, і це спрацювало.    - В Нови, где тренируетесь вы, не менее сильная группа, чем в Монреале. Вы работаете на одном льду с призерами чемпионатов мира американцами Мэдисон Чок и Эваном Бейтсом, их соотечественникам бронзовыми медалистами последнего юниорского мирового форума Кристиной Каррейра и Энтони Пономаренко, чемпионами Великобритании Пенни Кумс и Николасом Баклендом, а также первой парой Кореи Юра Мин и Александром Гэмлином. В чем преимущества тренировок в такой звездной компании?   Максим : - Ти ніколи не стоїш на місці, поруч завжди є люди, які краще за тебе по результату, вище за рейтингом. І навіть на підсвідомому рівні намагаючись підтягнутися до них, ти удосконалюєшся. Мені навіть здається, що це одна з проблем сучасного фігурного катання, зокрема одиночного і парного, що не так багато є подібних великих груп з сильною конкуренцією всередині.    - А є щось що вас найбільше захоплює, наприклад в Чок та Бейтс або чому б ви могли повчитися у Кумс і Бакленд?   Олександра : - Є одна спільна риса, яка властива всім спортсменам з групи Шпільбанда. Вона мене найбільше вразила і здивувала. Це працездатність, всі хлопці дуже працьовиті, трудяться, не покладаючи рук.    Максим : - Звичайно, у кожної пари є своя родзинка. Але наша мета бути індивідуальностями на льоду: ми не хочемо бути схожими на кого-то. Ми намагаємося зробити те, що ще ніхто ніколи не робив і бажано, щоб ніхто не зміг повторити.    - Раз вже про це зайшла мова, розкажіть, що за оригінальну підтримку ви придумали в довільному танці, що судді навіть не знали спочатку як її оцінювати?   Максим : - Ми довго цю підтримку відпрацьовували і в цьому сезоні з самого першого турніру почали виконувати. Правда, по ходу справи довелося її трохи модифікувати відповідно до рекомендацій технічних фахівців. Але ми все врахували і ось уже на трьох турнірах вона була оцінена четвертим рівнем.   ЗМАГАЛИСЯ В ЗНАННЯХ КОРЕЙСЬКОЇ МОВИ   - У США з вами крім усім відомого Ігоря Шпільбанда працюють також Фабьян Бурза, Грег Зуерлайн і Адрієнн Ленда. Як між ними розподіляються обов"язки?   Максим : - Американська система побудована на індивідуальних заняттях, у нас є чіткий розклад: цю годину ми займаємося з Ігорем, наступний - з Грегом, далі - з Фабьяном. При такому підході ніхто нікого не обділяє увагою і в сумі все отримують однакову кількість часу. А вже безпосередньо на заняттях тренери вирішують, що саме з нами потрібно відпрацьовувати - підтримки, кроки, якісь інші елементи. Чіткого поділу за зобов"язаннями немає, у нас все в групі профі.   - Грег Зуерлайн, поділившись з нами своїми враженнями від перебування в Києві під час чемпіонату України, зазначив, що це не перший раз, коли він пробував страви української кухні, і що ви його пригощали в Америці чимось схожим на пельмені ...    Олександра : - Це він, напевно, вареники имел ввиду. (Посміхається) . А взагалі ми і на борщ його запрошували - природно з пампушками. Хліб з часником, сало, квас - все це теж було.    - Олександра, дивлячись на ваш тонкий стан ніколи б не подумала, що ви любите готувати, або ви готуєте, а їсть Максим?   Олександра : - Я теж дуже люблю смачно поїсти. Коли ми буваємо в інших країнах, я завжди придивляюся до місцевої кухні, щоб потім вдома спробувати приготувати те, що найбільше сподобалося.    - Максим, наскільки мені відомо, ви в школі вчили корейську мову, чи не намагалися відновити щось в пам"яті напередодні Олімпіади в Пхенчхані?    Максим : - У початкових класах я по-корейськи читав швидше, ніж по-російськи, мені дуже подобався цей мову. А ще на різних заходах я виступав в корейському національному костюмі, а дівчинка-кореянка в українському, це була фішка нашої школи. Але коли почалися серйозні змагання, класі в шостому, я змушений був перевестися в іншу школу. Але читати по-корейськи я до сих пір вмію.   - Чи не змагалися в цій справі з Олександром Гемліном, який вивчав мову для отримання корейського громадянства і виступи за цю країну на Олімпіаді?   Максим : - Було діло. Хвалилися, хто краще читає, хто які слова знає, писали імена на корейському.   - Чого ви очікуєте від першої в кар"єрі Олімпіади?   Максим : - Ми не знаємо чого чекати, але впевнені, що це буде щось неймовірне, чого в нашому житті ще не було. Тому є невелике хвилювання, хочеться максимально добре підготуватися і показати все, на що ми здатні.    Олександра : - Хвилювання - це непогано, воно повинне бути присутнім перед кожним стартом. Головне, щоб голова залишалася холодною.   Анна Савчик , Спорт-Експрес в Україні

Для можливості залишити коментар потрібно зареєструватися.