_pictogram.svg.png)
У спорту вищих досягнень дві сторони медалі. З одного боку – це лаври переможця,тріумф і слава,з іншого – щоденна виснажлива праця,величезні фізичні та емоційні навантаження і неминуча їх складова – травми. Тому у «формулі успіху» спортсмена визначальними є не лише його талант,тренерські напрацювання та сучасні технології,але й ефективне медичне забезпечення.
Над тим,як без втрат для здоров’я довести спортсмена до найважливіших змагань і не допустити його травмування, над проведенням досліджень, удосконаленням роз’яснювальної роботи,зокрема,щодо заборонених речовин та над низкою багатьох інших питань працюють медичні підрозділи у складі міжнародних та національних спортивних федерацій. У їх числі – Медична комісія (МК)Української федерації фігурного катання на ковзанах(УФФК),керівник якої Рубен Амбарцумов погодився відповісти на запитання нашого сайту.
-Рубене Миколайовичу,медична комісія федерації виконує специфічні завдання,про які далеко не всі обізнані. Якою є зона Вашої відповідальності і скільки фахівців входить до МК УФФК?
-У даний час ситуація така,що я є і очільником,і єдиним членом Медкомісії. Був би радий,якби у перспективі її склад розширився,адже моя діяльність волонтерська, я займаюся нею за власним бажанням,яке,втім,завжди у мене є.
Медична комісія УФФК відстежує два блоки питань.Передусім, це аспект,пов’язаний власне з медициною,тобто захворювання,травми,лікування,профілактика тощо. У цьому напрямі ми активно взаємодіємо з тренерським складом та спортсменами,постійно йде тісний обмін інфомацією з міжнародними організаціями,зокрема,колегами з ISU. Крім того, ретельно відстежуються напрацювання інших федерацій,а також рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я(ВООЗ) на тему спортивної медицини.
Другий блок - надзвичайно важливий і актуальний – стосується проблем допінгу та питань антидопінгового контролю. Щороку Всесвітнє антидопінгове агентство(ВАДА) випускає Список заборонених препаратів,який вивчають,аналізують і яким керуються у своїй роботі медичні комісії національних федерацій.
Хочу наголосити,що ми працюємо не за зачиненими дверима,а навпаки – максимально відкриті для усіх членів спортивного співтовариства. Суть роботи медичної комісії у тому й полягає,щоб отримана у процесі діяльності інформація була доступною і постійно курсувала між спортсменами,тренерами,дитячими школами,всередині федерації. Але якраз з цим немає жодних проблем чи непорозумінь – бажання наших фахівців бути обізнаними з новаціями у цій важливій сфері я би назвав абсолютним.
-Яким чином федерація може проконтролювати фігуриста і запобігти можливим порушенням антидопінгових правил?
-Тут не потрібно,як то кажуть,винаходити велосипед. Є роками напрацьований досвід ISU: всю інформацію,знання,усі месиджі необхідно адресувати власне спортсменам,які мають усвідомити,що саме вони несуть персональну відповідальність за все,що потрапляє у їхній організм. Так само відповідальні за свого підопічного й інші учасники skating family - тренери, менеджери,медичний персонал, батьки, але повторю, «тривожна кнопка»має спрацьовувати передусім у голові самого спортсмена. Якщо він добре знатиме антидопінгові правила,прагнутиме дотримуватися їх та уникати вживання забороненого препарату, усвідомлюючи,якої непоправної шкоди своєму здоров’ю може цим завдати, це буде основним і надзвичайно дієвим запобіжником порушень. Решту методів,наприклад,наджорсткий контроль чи загрозу дисциплінарних покарань я би відніс до розряду додаткових.
До речі, у світі і,зокрема,в Україні розроблено чимало інформаційно-освітніх програм даної тематики,які постійно розширюються та удосконалюються. Їх основна мета – підвищення рівня обізнаності усіх зацікавлених осіб у питаннях боротьби з допінгом та попередження випадків його використання.
-В українському фігурному катанні,на відміну від деяких країн, відсутні випадки маніпуляцій із забороненими речовинами.Але що конкретно мають знати наші спортсмени,щоб не потрапити у пастку випадково?
-Насправді у світі відсоток випадків ненавмисного вживання заборонених компонентів досить великий. Тобто спортсмен захворів,прийняв препарат,який йому порекомендували чи дали,а те,що ліки «небезпечні» не знав… Ось вам і проблема.
Лінія поведінки тут має бути однозначною. У випадку,скажімо,застуди,необхідно уточнити у лікаря,чи не входить призначений препарат до списку заборонених, у тому числі й під іншою назвою. Зрештою й сам спортсмен може відкрити останню версію списку і пересвідчитися у цьому. Чому б не використовувати у таких випадках і пошукові онлайн-системи,куди можна «вбити» назву ліків і отримати дані про їх статус?
Щоправда,треба визнати,що на українському ринку чимало так званих препаратів-генеріків і це створює проблему. У чому її суть? Після закінчення дії ексклюзивного патенту,який мав той чи інший оригінальний препарат, будь-яка фармакологічна компанія отримує право випускати аналогічний,але під іншою назвою. Через це у спортсменів виникає нерозуміння,чи можна використовувати цей медикамент. У таких випадках потрібно звертатися до міжнародного списку,який називає фармакологічні групи,наприклад,група анаболічних засобів або група стимуляторів. Тоді легше визначити,проблемний препарат чи ні.
Але я знову хочу наголосити: конче потрібні постійні заняття самоосвітою з цих питань. Відкритих джерел наразі – велика кількість.Зокрема, багато інформації,до того ж,дуже грамотно поданої,на сайті УФФК,де розміщено свіжі дані,які постійно оновлюються. Надзвичайно інформативний сайт ISU – тут і документи,які дають уявлення про те,як побудована антидопінгова система, які препарати заборонені та обмежені до вживання і багато іншого. Тобто спортсмен може використовувати усі, практично безмежні, можливості системи комунікацій – було б бажання.
-Деякі фахівці нарікають,що до списку заборонених входить надто багато препаратів. Скільки їх насправді?
-Гадаю,ніхто не візьметься назвати точну кількість,оскільки документ побудовано так,що він визначає групи заборонених медикаментів. У межах цих груп вказуються конкретні препарати і зазначається: «та інші споріднені субстанції».
Чому їх так багато? Коли йдеться про чистоту спорту,здоров’я,рівні змагальні можливості,спортивний престиж держав,то цей список зовсім не видається великим…
-Скажіть, як лікар, з якими наслідками може зіштовхнутися спортсмен,котрий хоч раз вдався до прийому стимуляторів?
-Звісно,наслідки будуть негативними для організму. Якщо говорити про стимулятори,то навіть ґрунтуючись на назві,можна зрозуміти,що прийом медикаментів цієї групи не мине безслідно. Штучне втручання у роботу такого збалансованого органу як центральна нервова система,який має вплив на всі інші органи людини,призводить до її надлишкової активності, а це просто не може не загрожувати неприємностями. Якими саме і коли? Ці питання досі вивчаються, клінічні дослідження проводяться постійно. Оскільки ефекти можуть спливати через тривалий час,дуже важливо вивчати їх на великій вибірці,тобто відстежувати не одного спортсмена,у котрого був факт застосування забороненого препарату,а велику групу людей. Лише така інформація дасть повну картину і призведе до її об’єктивної розуміння.
-Рубене Миколайовичу,відома Ваша активна діяльність у складі Медичної комісії ISU. У чому полягають Ваші обов’язки на міжнародному рівні?
-Знаєте,якихось чітких розмежувань у діяльності членів Медичної комісії ISU не існує. Здебільшого це кооперативна робота над певними питаннями,які релевантні для всього складу комісії. Хоч ми і представляємо свої країни,але працюємо спільно. Скажімо,є проблема і всі шукають шляхи її вирішення. Індивідуальна активність виявляється лише під час роботи на великих змаганнях з ковзанярських видів спорту,куди делегується член Медичної комісії ISU,кандидатура якого напередодні сезону має бути схвалена Радою ISU.
Загалом сфера діяльності МК досить широка,ми працюємо з величезним масивом інформації.Окрім антидопінгового контролю, це питання захворювань,попередження травм,медичного контролю на змаганнях різних рангів….А оскільки ISU об’єднує усі види ковзанярського спорту,то є чимало специфічних моментів, наприклад, нормативи,технічні вимоги та їх кореляція з віковими категоріями, шлеми,захисні рукавиці, взуття для всіх видів,включаючи фігурне катання, питання харчування…
-Чи може МК ISU брати участь у прийнятті певних рішень організації,наприклад,щодо можливого позбавлення Москви права на проведення чемпіонату Європи з фігурного катання у разі,якщо доповідь Макларена дасть для цього підстави?
-Антидопінгова функція Медкомісії надзвичайно ефективна, але вона реалізується у іншому напрямі – здебільшого просвітницькому. В ISU розроблено відповідну програму,яка постійно удосконалюється. Ну, а питання на кшталт позбавлення тієї чи іншої країни права на проведення змагань – це прерогатива інших органів, Медична комісія не впливає на такі рішення.
- З точки зору медика: наскільки ризикованим для здоров’я є фігурне катання у контексті стрімкого ускладнення елементів?
-Професійний спорт загалом є досить травматичним і фігурне катання не виняток. Я маю досвід роботи лікарем національної збірної,тому можу це стверджувати. Програми фігуристів постійно ускладнюються,висуваються все жорсткіші вимоги до виконання елементів,зріс рівень конкуренції…Відтак фігуристи та тренери шукають додаткові можливості і ще складніші способи виконання стрибків,щоб обійти суперників. Ціна навіть єдиної помилки дуже висока,оскільки мікроскопічна неточність може перетворити спортсмена з претендента на високе місце на аутсайдера. Перемагають ті,хто виконує все бездоганно, а це досягається ціною неймовірних фізичних і моральних зусиль, та й ризиків для здоров’я. Як лікар скажу,що спортсмен заради результату став занадто багато вимагати від свого організму - серцево-судинної системи,опорно-рухомого апарату, кишково-шлункового тракту. Підвищені вимоги й до психологічного стану – нерідко бувають ситуації,коли на змаганнях добре підготовлений технічно фігурист не може впоратися з нескладним елементом…
Зрештою,кожний вид спорту несе потенційні ризики,тому питання ефективної допомоги,сучасних методів лікування,швидкої реабілітації постають у спортивній медицині все гостріше і гостріше.
-Яких травм здебільшого зазнають фігуристи і як можна їх попередити?
-Найчастіше страждають опорно-рухомий апарат,гомілково-ступеневі,колінний та тазостегнові суглоби,нижній відділ попереку,шийний відділ хребта,кінцівки.
Від травм на спортивній арені н іхто не застрахований,але їх кількість справді можна зменшити.Профілактика полягає передусім у грамотно спланованому тренувальному процесі. Без цього шанси травмуватися зростають у рази. Аксіомою є те,що до кожного ускладнення треба йти поступово. Як впрацьовується серцево-судинна система під час бігу,так само впрацьовується опорно-рухомий апарат у фігурному катанні при належній його підготовці. Тут фігурист має дотримуватися елементарних правил: перед виходом на лід необхідно добре розігріватися,розминатися, готувати кожний свій суглоб до навантажень і серйозної роботи.Це збільшить прилив крові до м`язів,зробить їх більш пластичними,відтак зменшить вірогідність травмування. Дуже важливо,щоб спортсмени зверталися за медичною допомогою чи консультацією до диспансерів не лише тоді,коли виникла проблема,але й з профілактичною метою. У таких випадках лікарі матимуть змогу відстежувати,як міняється стан здоров’я,аналізуючи кардіограми,дихальні функції,інші показники.
-Ще зовсім недавно стрибки у чотири оберти вважалися революційними,однак тепер уже йдеться про п’ятиобертові стрибки. Чи справді безмежні можливості людського організму?
-Так, наскільки я знаю, над стрибками у п’ять обертів фігуристи уже працюють. Не знаю, у цьому поколінні чи у наступному,але одного разу,мені так здається, цей стрибок буде виконано. Фігурне катання розвивається надзвичайно стрімко,буквально великими ривками,ще 10-15 років тому ніхто навіть не припускав можливості виконання стрибків у чотири оберти…
Чому це відбувається? Дане питання, гадаю,потрібно аналізувати,передусім, у контексті розвитку спортивної науки. Результати нових наукових досліджень,зокрема,щодо біомеханіки рухів фігуриста,негайно використовуються тренерськими штабами. Враховуються також новації та вимоги до спортивного інвентаря,передусім,ковзанів. Над усім цим активно працюють фахівці і тому ми є свідками такого неймовірного прогресу у фігурному катанні.
Щодо ж можливостей людського організму, то – ні, вони не безмежні. Певний ліміт все ж природою закладений і,як мені видається,до цього ліміту ми уже наближаємося.
-Чи виникають у Вас питання щодо тренувальних навантажень дітей? Чи не зарано від них вимагають результатів?
-Є багато методик,які враховують особливості дитячого організму під час тренувального процесу. Головне, не форсувати події,починати навчання з легких,базових елементів і давати навантаження поступово. Неприпустимо,щоб юний фігурист,організм якого лише розвивається,виконував об’єм роботи,орієнтований на дорослого спортсмена.Тут важливий тандем тренера та фігуриста,а також лікарів, батьків,оскільки потрібно постійно контролювати стан здоров’я дитини. Це дає можливість вчасно виявити та усунути,наприклад,проблеми з серцево-судинною системою,опорно-рухомим апаратом чи ЛОР-органами,які у фігурному катанні через вплив холоду досить актуальні. Я знаю,що в Україні в дитячих школах такий контроль є і він досить серйозний.
-Рубене Миколайовичу,які поради Ви дали б нашим фігуристам-олімпійцям,котрі у наступному році вирушать у Пхенчхан?
-Перш за все,необхідно пам’ятати про проблеми,які зазвичай виникають у зв’язку з кліматичними особливостями та іншим часовим поясом регіону. Тому для акліматизації важливо прибути на місце змагань заздалегідь. Важливі моменти адаптації – це,зокрема, підготовка серцево-судинної системи,дихальної,харчування.Адже біологічно у перші дні приїзду організм людини ще перебуває там,де вона постійно мешкає і йому потрібний час,щоб перебудуватися.
Водночас доведено,що саме у спортсменів, які постійно у дорозі,пристосованість організму до інших умов зовнішнього середовища помітно вища. Але ж не для всіх часті переїзди є звичними. У таких випадках,коли порушується усталений ритм життя і тренування, необхідно виявляти підвищену увагу до свого здоров’я і поступово навантажувати організм,щоб досягти піку форми у потрібний момент.
-Ви постійно спілкуєтеся зі спортсменами, а чи ведете самі активний спосіб життя?
-Так,я займаюся фізкультурою,тобто усім,що входить у це поняття – пробіжки,розминки,певні базові вправи.
-Окрім такої багатовекторної діяльності у медичних комісіях спортивних федерацій, якими є Ваші професійні пріоритети?
-Я працюю над розвитком нових лікувальних засобів,які проходять апробацію. Це вивчення та аналіз великого об’єму даних з метою визначення ефективності та безпеки таких препаратів для того, щоб у подальшому їх можна було зареєструвати і використовувати для лікування захворювань.
Додати коментарІм"я (обов"язкове)
Електронна адреса (обов"язкова)
Підписатися на повідомлення про нові коментарі
Оновити
