_pictogram.svg.png)
25 вересня 2021 року став визначним днем для українського боксу. У Лондоні на стадіоні футбольного клубу «Тоттенхем» українець Олександр Усик за присутності більш ніж 60 тисяч глядачів переміг одноголосним рішенням суддів британця Ентоні Джошуа та став володарем поясів чемпіона світу за версіями WBA, IBF, WBO і IBO у суперважкій вазі.
Віцепрезидент Федерації боксу України Михайло Поздняков є одним з тих, хто спостерігав за всім, що відбувається, зблизька на власні очі. Відразу після повернення до України ми розпитали Михайла Анатолійовича про всі перипетії та атмосферу, що панувала навколо «поєдинку року».
– Ви спеціально прилетіли до англійської столиці, щоб особисто підтримати Усика у найважливішому поєдинку в його кар’єрі. Чи став цей бій дійсно великою подією для Лондона?
– Стадіон був забитий повністю, так що яблуку, як-то кажуть, не було куди впасти. А щоб дістатися арени, довелося долати страшні пробки. Відзначу, що шлях на таксі з готелю до арени у нас з сином зайняв близько півтори години, а про громадські види транспорту годі й казати! І ще одна деталь – наш зірковий футболіст, гравець лондонського клубу «Вест Хем» Андрій Ярмоленко, який цього дня брав участь у матчі Прем"єр-ліги з «Лідсом», діставався до стадіону на вертольоті. Інакше шансів потрапити на бій у нього, думаю, не було б…
– Кого ще з українських «селебретіз» бачили на арені?
– Сашка Усика підтримувало багато відомих людей. Серед них – міський голова Києва, колишній чемпіон світу з боксу Віталій Кличко, володар «Золотого м’яча» Андрій Шевченко, олімпійська чемпіонка, видатна гімнастка Лілія Подкопаєва… Зрозуміло, що знаходився неподалік і Василь Ломаченко, який ніколи не пропускає поєдинки свого друга.
– Як би ви охарактеризували атмосферу на стадіоні?
– Я ніколи до цього не відвідував боксерські бої, що проходили у подібному антуражі. Загалом враження – неймовірні! Стадіон – є стадіон! Почнемо з того, що на андеркарті сектори були заповнені уже наполовину, причому більшу частину глядачів у цей момент, як здалося, складали дуже галасливі вболівальники з Албанії, які приїхали підтримати свого співвітчизника Флоріана Марку у бою з нашим Максимом Проданом.
Українські вболівальники андеркарт практично проігнорували. На відміну від тих же англійців. Атмосфера вже за кілька годин до основного бою була дуже живою й енергійною. Потім настала довга пауза, і в очікуванні виходу головних героїв вечора британці зарядили свої фанатські пісні. Співати почав буквально весь стадіон і… не зупинявся десь до середини поєдинку! Публіка реагувала буквально на кожен рух, кожен помах руки Джошуа.
– На ваше враження, чи впливала ця фанатська підтримка з боку місцевої аудиторії психологічно на Олександра Усика?
– Сашко був максимально сконцентрованим. Було важко прочитати його думки. Але галас на стадіоні був дійсно неймовірним! Під час виконання Гімну України, а також під час виходу Усика на ринг глядачі свистіли, гуділи і взагалі робили все, аби морально збити українця. Таке здатен витримати далеко не кожен спортсмен, навіть психологічно стійкий до таких навантажень. Але Усик своєю витримкою перевершив усі очікування.
– Джошуа ще перед боєм виглядав так, ніби він його вже виграв...
– Згоден. Ентоні поводився дуже самовпевнено! Але ще більше вразило інше – те, що побачив на власні очі: вже в першій половині поєдинку було явно видно цілковиту розгубленість Джошуа. Він не розумів, що відбувається, чому він нічого не може зробити проти свого суперника... Цей його спантеличений вираз обличчя не потрапив до кадрів трансляції, адже я після цього передивлявся бій у запису. Але зблизька його шокований стан добре відчувався.
– В який момент поєдинку у вас з"явилася впевненість, що перемога дістанеться нашому боксеру?
– У третьому раунді, коли Усик вперше потужно потрапив у британця, у мене з"явилося передчуття, що все закінчиться для нас добре. Хоча впевненістю це ще не можна було назвати. Адже протягом кількох наступних раундів внутрішньо я дуже переживав: «Сашко, головне – не пропустити!» Ентоні замахувався дуже пристойно і пару разів навіть намагався пробити Сашкові нижче поясу, але наш боксер дуже добре відчував дистанцію і завжди знаходив можливість ухилитися.
Потім в шостому або сьомому раунді Джошуа таки дістав голову нашого спортсмена, і довелося дуже сильно понервувати. Але Саша пройшов ці моменти напруги гідно, в наступних раундах він повернув собі ініціативу. Вже у восьмому–дев’ятому раундах всі англійські сектори остаточно стихли і більше не «прокидалися».
– Ініціативу на трибунах перехопили наші співвітчизники?
– Ще на самому початку бою, здається, усі в нашій делегації зірвали голос (посміхається), але перекричати весь стадіон в той момент, безумовно, ми не могли. Але зрештою британці на трибунах журилися з кожною хвилиною все більше і більше, а ми, навпаки, кричали все голосніше. Звідки знову з’явився голос – не зрозуміло, але ми вже не замовкали, підтримуючи Сашу до кінця бою і під час оголошення переможця.
– Чи вдалося вам зустрітися з Олександром після завершення бою і привітати його з перемогою?
– Я вважаю себе досить новою людиною у боксерському середовищі. Гадаю, що познайомитися з Сашком близько в мене буде нагода у майбутньому. Але передав йому найтепліші вітання з перемогою від усього керівництва ФБУ та від президента Федерації Володимира Степановича Продивуса. Ми завжди віримо у нашого чемпіона та бажаємо йому перемог у майбутніх дуелях!
