_pictogram.svg.png)
Із початку січня цього року обов’язки старшого тренера юнацької збірної України виконує львів’янин Василь Шан, який розповів про специфіку своєї нової роботи та нові завдання в інтерв’ю прес-службі ФБУ.
– Спершу хотів би подякувати за довіру, яку висловило мені керівництво Федерації боксу України – тож спасибі президенту Володимиру Продивусу. Особливу подяку висловлюю і Львівській обласній федерації боксу і її першому віце-президенту Степану Продивусу.
– Василю Андрійовичу, ви вперше призначені старшим тренером однієї зі збірних України. Тому спершу розкажіть про себе.
– Мені 40 років, і 20 з них я працюю тренером-викладачем з боксу у спортивній дитячо-юнацькій школі «Атлет» спортивного товариства «Динамо». Паралельно з цим з 2004 року тренував збірні Львівської області з боксу, причому доводилося вести різні вікові групи – від юнаків і до дорослих. Але, мабуть, найбільше часу присвятив саме юнакам. Додам, що мій батько Андрій Шан також був тренером з боксу і виховав тут, на Львівщині плеяду видатних боксерів.
– Якими бачите свої головні завдання на посаді старшого тренера збірної України серед юнаків?
– Схема роботи залишиться, по суті, тією ж самою, за якою я працював як старший тренер команди області. Головна ціль – відібрати боксерів за підсумками проведених змагань (у даному випадку – чемпіонату України) і підготувати їх до великого турніру, а саме – чемпіонату Європи. Відзначу, що національна першість серед юнаків пройде цього року у травні в Затоці (Одеська область). Місцем проведення європейського чемпіонату, який заплановано на серпень 2021 року, стане місто Белфаст (Північна Ірландія). Але є, звичайно, і ряд перешкод…
– Поговоримо про них. Адже починати роботу вам доведеться фактично з нуля.
– Так, основна проблема у тому, що коло спортсменів, на яких доводиться опиратися, не сформоване на сьогоднішній день навіть приблизно. Минулого року через пандемію, на жаль, не відбувся чемпіонат України серед юнаків, це діти 2006—2007 років народження. У цьому році в юнацьку збірну потрапляють вже діти 2007—2008 років народження, але їх ми практично ніде досі не бачили.
З метою заповнити цей пробіл, наприкінці квітня розраховуємо провести невеликий ознайомчий збір, що відбудеться напередодні чемпіонату України. На ньому переглянемо тих спортсменів, які посіли перші-другі місця на зональних чемпіонатах країни. Нагадаю, що в Україні існує сім регіональних зон, в кожній з яких проводиться своя першість. На цих зборах у мене буде нагода побачити, що собою являють юні спортсмени. Щодо місця проведення зборів, то тут щось сказати поки важко, з огляду на пандемію.
– У кожного спортивного віку своя специфіка. У чому полягає своєрідність роботи з наймолодшими боксерами?
– Основна складність полягає в тому, що діти в такому віці (13—14 років) швидко виснажуються і бокс їм часто починає набридати, навіть якщо вони показують хороші результати. Багато тренерів, які працюють з цим віком, на мою думку роблять помилку, коли намагаються витиснути зі спортсмена, як-то кажуть, все до останньої краплі. Вже при переході до юніорського віку у цих підлітків часто втрачається мотивація.
Знаю чимало випадків, коли хлопець чи дівчина, ставши чемпіоном Європи у своєму віці, несподівано взагалі залишають спорт! Отже моє завдання, як тренера – не просто досягнути із підопічним результату на змаганнях, але і зробити так, щоб він не «наївся» боксом і зберіг мотивацію на майбутнє.
– До яких тренерських методів вдаєтесь, щоб досягнути цього?
– Намагаюся більше заохочувати підопічних, більше їх хвалити. Не акцентую увагу на поразках, а звертаю увагу на те, що вдається. Адже всі поразки – у голові. Тому потрібно менше давати приводів для розчарувань, і робити так, щоб підопічні черпали натхнення для своїх занять.
Треба пам’ятати, що перед тобою ще діти. Недарма, наприклад, ще кілька років тому першості Європи з боксу серед юнаків взагалі не проводились. Як досі не проводяться, до речі, і чемпіонати світу у цій віковій категорії.
Якщо для дорослих спортсменів бокс сприймається вже як звична робота, то для юнаків це, скоріше, стиль життя. Вони тренуються із бажанням, але це бажання потрібно в них постійно плекати. Для цього використовуємо у тренуваннях різноманітні ігрові елементи. У гру вплітаємо елементи боксу і – навпаки. Робимо все для того, щоб інтерес дитини до занять не знижувався. А якщо буде інтерес – значить, і жоден талановитий хлопець чи дівчинка не зникнуть з наших радарів (посміхається). І, хочеться вірити, принесуть Україні медалі у майбутньому!
