_pictogram.svg.png)
16-річний вінничанин Олександр Яровий тріумфально виступив у складі юніорської збірної України на чемпіонаті Європи серед однолітків у Болгарії, принісши нашій команді золоту медаль у категорії до 60 кг. Трохи відпочивши після повернення додому, Сашко дав невелике інтерв’ю прес-службі ФБУ.
– Сашко, вітаємо зі здобуттям титулу чемпіона Європи! Чи розраховував виступити так вдало?
– На відміну від деяких інших членів нашої юніорської збірної, я вперше був учасником європейської першості та взагалі змагань такого високого рівня. Звісно, емоції зашкалювали, але мені вдалося добре налаштуватися і, на мою думку, виступити гідно. Золота медаль для мене – це лише як аванс, адже боксерське життя лише починається і попереду буде ще багато турнірів. Тому зараз не потрібно втрачати голову…
– Незадовго перед цим ти виграв ще й чемпіонат України серед юніорів. На якому турнірі було складніше?
– Звичайно, рівень європейської першості – вище. Там представлені багато боксерських шкіл і доводиться швидко пристосовуватися до опонентів. І в кожного суперника свій стиль.
– Які поєдинки виявилися найважчими?
– Півфінал і фінал. У півфінальному бою боксував з румуном, який дуже мене підтискав до канатів, працював першим номером і не давав у свою чергу демонструвати свій бокс. Взагалі-то я люблю працювати на контратаках, але той румун на початку бою завдав чималого клопоту. Довелося проявити всі свої найкращі здібності, щоб все ж таки вийти переможцем з цієї дуелі.
– А що скажеш про поєдинок за перше місце?
– У фіналі, чесно кажучи, було вже навіть легше. Болгарський спортсмен – мій опонент у цьому бою – значно поступається мені у зрості. Маючи таку перевагу, я просто обрав зручну для себе дистанцію, намагався його не підпускати і бомбардував його своїми серіями. Радий, що цей план спрацював.
– Це правда, що у 2020 році ти не зазнав жодної поразки?
– Так. Зізнаюся, рік для мене просто фантастичний! Напевно, трошки неправильно говорити так у той час, коли весь світ потерпає від пандемії, але я розповідаю про свої відчуття. Приємно, що робота, яку виконував змалечку і протягом багатьох років, дала свій результат – спочатку «золото» юніорського чемпіонату України, потім виграш Євро. Про таке завершення року лише мріяв!
– Скільки років ти займаєшся боксом?
– Ось пішов уже десятий рік. Виходить, що боксу присвятив майже все своє свідоме життя і зараз не можу себе уявити без цього виду спорту.
– Так було завжди? Чи були в тебе моменти, коли хотів все кинути?
– Був період – десь у класі третьому або четвертому, коли не було бажання ходити на тренування. Я часто пропускав заняття, бо з’явилися інші інтереси. Але дякую своєму тренеру Денису Геннадійовичу Осадчуку за те, що не дав мені остаточно втратити мотивацію і повернув мені любов до боксу. Зі своїм наставником ми пройшли багато всього за ці роки. Завжди кажу, що у завойованих мною титулах – основна його заслуга.
– На твою думку, завдяки яким своїм рисам тобі вдається досягати перемог?
– У боксі головне – ніколи не втрачати спокій та рівновагу. Проявляти зайві емоції – остання справа у ринзі. Напевно, мій спокійний темперамент йде мені на користь. Намагаюся завжди зважувати свої вчинки, і це стосується як спорту, так і повсякденного життя.
