_pictogram.svg.png)
Він добре знаний на батьківщині, але останніми роками працює за кордоном. Очолював жіночу збірні Марокко, а пізніше почав працювати й із чоловічою збірною Йорданії. Цього місяця йорданські боксери на чолі з Андрієм Проскурніним працюють на спільному зборі в Україні.
Ми розпитали його про особливості роботи в арабських, ісламських країнах, різницю між школами боксу та враження від закордонного спорту.
- Отже, ви зі своїми підопічними – в гості до нас?
- Всі знають, що в нашій країні дуже хороша школа боксу, тому й прийняли рішення спланувати збори саме таким чином. Завдяки гарній праці Федерації боксу України, нам створили хороші умови, тому всім задоволені. Ну і для мене, як-то кажуть – дома завжди добре!
- Ви працювали із жіночою збірною Марокко, а нещодавно прийшла звістка, що очолюєте чоловічу збірну команду Йорданії. Скільки ви працюєте зі збірною Йорданії?
- Тільки-тільки почав працювати. Буквально місяць.
- І відразу вирішили провести збори на Україні?
- Так. Повторюсь, всі знають яка сильна в нас школа боксу. У нас дуже кваліфіковані тренери та, найголовніше, хороші спортсмени.
- Які плани на збори в Україні?
- На першому етапі ми тренувалися в Харкові. Допомагали в організації процесу як Федерація боксу України, так і Федерація боксу Харківської області, за що ми щиро вдячні. Також хотів подякувати керівництву стадіону ХТЗ, де ми базувалися. У тренувальному процесі мені допомагали Сергій Петрович Данильченко та Віталій Олексійович Яровий з ШВСМ, а також Віктор Миколайович Демченко із КДЮСШ-9. Велике спасибі кожному з них за дійсно активну допомогу! Сподіваємось, що обмін досвідом збірних піде всім на користь. Тепер продовжуємо підготовку в Конча-Заспі. Це заключний етап перед Кубком Азії.
- У вас вже настільки великий міжнародний досвід…
- Так, працюю з 2010 року. Їздив із чоловічою збірною Марокко на Олімпіаду в Лондон, а з жіночою – в Ріо-де-Жанейро. Якщо дасть Бог, сподіваюсь вибороти ліцензії та поїхати до Токіо об’єднаною збірною Йорданії: чоловічою та жіночою.
- Коли вперше прийняли пропозицію попрацювати за кордоном, розраховували що це буде настільки довго?
- Аж ніяк не розраховував. Але так вийшло, що пішло. Мені все сподобалося: зі збірними працювати цікаво, так що все нормально.
- Наскільки арабський бокс відрізняється від українського?
- У боксерів Йорданії дуже велика воля до перемоги, але їм трохи не вистачає техніки. І як раз волею вони намагаються компенсувати всі недоліки. Тобто, б’ються, «кусаються», ані кроку назад… сміливо йдуть в обмін ударами. Відповідно, бокс в них більш контактний, у нас – більш видовищний. Ось таки відмінності.
- Керівництво Федерації боксу Йорданії амбітне у своїх планах?
- Федерація докладає всіх зусиль для розвитку боксу. Король та принцеса дуже багато вкладають в бокс – як матеріально, так і морально. Вони бажають розвивати школи, тому в планах – якомога частіше приїжджати до України, щоб переймати наш досвід.
- Де базується збірна Йорданії?
- На місцевій Олімпійській базі в місті Амман.
- Чи їхня школа боксу відрізняється від нашої? Школи, секції, клуби також є?
- Шкіл та секцій у них немає. Лише клубна система – діточки можуть займатися навіть в маленьких містах. А далі, коли в змаганнях боксери визначають кращих, формуються збірні. От уже система більш дорослого боксу більше схожа на нашу.
- Наскільки заважають підготовці боксерів особливості релігії та культури?
- Не те, щоб дуже заважає, але коли в них святкується Рамадан – тренуватися боксери можуть лише вночі. Або ж, перше тренування – о сьомій вечора, друге – десь опівночі. Ставимося до культурних та релігійних звичаїв з повагою та розумінням, тому будуємо навчально-тренувальний процес з урахуванням цих обставин.
- А чи заважає роботі за кордоном «мовний бар"єр»?
- Невеличкі труднощі є, але ж спортсмени всюди однакові.
- Працюєте з перекладачем?
- Ні. Зараз, коли ми приїхали до України – перекладачі допомагають збірній, а взагалі – без.
- Об"єднує англійська?
- Англійська теж, але більше – «мова боксу»… (сміється).
