_pictogram.svg.png)
Нещодавно у Харкові відбувся Чемпіонат України з боксу серед молоді і після його завершення ми вирішили поспілкуватись Віктором Петровим – переможцем у вазі 64 кг, не лише про бокс, а й про захоплення, плани на майбутнє та ще багато про які речі. Це особливо захоплююче говорити з молодими боксерами, які ще якщо не на початку свого спортивного шляху до боксерського Олімпу, то на його першій третинці точно.
Вітаю Віте. Спершу, звичайно, запитаю про Чемпіонат. Які твої враження після харківських змагань?
Турнір дійсно був дуже серйозний. Наполегливо готувався до нього, тренувався, але, насправді, хвилювався не дуже. Вже звик до турнірів і сприймаю їх як належне. Бокс – це ж не просто захоплення. Це в першу чергу робота, і, що ще важливіше, робота над собою.
Як давно ти вирішив присвятити себе боксу?
Боксом захоплююсь з дитинства, років з 8-9ти. Тато тренував інших хлопців, а мені подобалось приходити в зал та й собі потроху пробувати (прим. нагадаємо, що батько Віктора – заслужений тренер України Віктор Михайлович Петров, засновник Микулинецької школи бокса). Потім, коли я трохи виріс, батько став тренувати і мене. Ну і побачив, що з цього врешті будет толк, якщо докласти зусиль.
Сімейні стосунки радше заважають, чи навпаки допомогають тобі у тренуваннях?
У нас чудові стосунки з батьком-тренером, тож, швидше, родинні зв
