Володимир Матвійчук: «Хочу увійти в історію боксу як переможець Олімпійських ігор-2016»

Про особисте розчарування від Каракасу (Венесуела), переївшого суперника та боксерські плани на майбутнє поділився боксер Національної збірної України з боксу у вазі до 64 кілограм, учасник команди «Українські отамани», багаторазовий призер та переможець чемпіонатів України - Володимир Матвійчук. 

Володимире, насамперед вітаємо з ліцензією та вдалим виступом на ліцензійному турнірі у Венесуелі. Які враження залишились після турніру? Як прийняла Вас Венесуела? 

В цілому організація турніру відбулась на найвищому рівні. А от країна мене не дуже вразила, бо зараз там ввели військовий стан і нас постійно супроводжували військові та правоохоронні органи. Дуже прикро, адже окрім готельного комплексу, ми нічого так і не побачили. 

За свою боксерську кар’єру ти здобував багато перемог та був учасником багатьох чемпіонатів і турнірів. Як ти постійно просуваєшся до своєї мети? 

Ліцензія – це не тільки моя заслуга. Це багаторічна робота як моя, так і моїх тренерів. Я ніколи не забуду свого першого тренера Миколу Самойлова, якого, на жаль, вже не має з нами. Він вклав у мене багато сил та досвіду і за це я йому дуже вдячний. 

Моєю головною метою вже давно є участь у Олімпійських іграх. Але я знаю, що просто і легко нічого не буває, що треба поступово, крок за кроком йти до своєї мети. Це дуже схоже на підйом по сходинкам – спочатку вигравав чемпіонати України, а зараз вже вдало виступив на ліцензійному турнірі у Венесуелі. Наступна сходинка – Олімпіада. Але нічого б цього не було без активної підтримки та ретельної підготовки. Я дуже вдячний президенту Федерації боксу України Володимиру Продивусу, за збереження клубу «Українські отамани», адже саме завдяки участі у проекті WSB ми й змогли кваліфікуватися на ліцензійний турнір у Венесуелі. Звичайно ж вдячний своєму тренерському складу: особистому тренеру Ігорю Матвійчуку, нашому старшому тренеру Роману Семенишину за серйозну та конструктивну підготовку. І навіть не дивлячись на те, що не усі опинились переможцями на цьому турнірі – наша команда була добре підготовлена як фізично, так і морально. 

Любителі боксу тримали за тебе кулаки протягом усього турніру, особливо очікували твоєї перемоги у заключному поєдинку з аргентинцем. Чому так і не було цього двобою між вами? 

Я сам спілкувався з Карлосом Аквіньйо на цю тему. Його проблема була в тому, що він набрав три зайві кілограми до поєдинку зі мною і його не допустили до бою. Карлос Аквіньйо професійний боксер, а вони постійно то зганяють то набирають вагу. У нас олімпійська система: нам постійно треба контролювати вагу на своєму рівні. Можливо саме цей фактор зіграв не на користь Карлоса. 

Коли саме ти дізнався, що не будеш боксувати у заключному поєдинку? 

Ми з тренерським складом вже прийшли отримувати екіпірування для тейпування рук, тоді нам й повідомили про скасування поєдинку. Я спочатку був здивований, адже ми не знімались з бою. А так як мій старший тренер знає польську мову, то від судді з Польщі ми і дізнались, що мій суперник набрав зайві три кілограми і був не допущений до поєдинку. Спочатку ми навіть і не повірили у це, проте згодом ця інформація підтвердилася. Наприкінці мені просто сказали вже йти здавати допінг. Чесно кажучи, я в той момент вже був переповнений радістю і щасливими емоціями, адже розумів, що квиток до Ріо у мене вже є. 

Світові ліцензійні турніри вже позаду. На твою думку, п’ять ліцензій на Ігри 2016 це той максимум на який ми могли розраховувати? 

Наша країна – одна з найсильніших боксерських держав. Ми, звичайно, сподівались, що здобудемо якомога більше ліцензій і робили усе можливе для виконання цієї мети. На мою думку, Ростислав Архипенко, безперечно, заслуговує на ліцензію. Він провів чотири чудових поєдинки, виграв три бої, але йому в останньому поєдинку треба було «дожати» супротивника – гадаю у такому разі судді віддали б перевагу нашому боксеру. Хочу зауважити, що усі виступили гідно, адже турнір зібрав дуже сильних і досвідчених боксерів, чемпіонів своїх країн. Зі сторони може здатися, що боксер з іншої країни нічого особливого не представляє, але коли вже виходиш з ним в один ринг, то по-справжньому розумієш його силу. 

Попереду довгоочікувана дорога до Ріо. Які плани щодо підготовки до Олімпіади? 

Зараз у планах відпочити. А вже через п’ять днів рушаємо на олімпійську базу у Конча-Заспу, де ми розпочнемо серйозну підготовку до Олімпійських ігор. 

Володимире, які взагалі твої подальші плани у боксерському майбутньому? 

Мені ось тільки нещодавно пропонували цікаву пропозицію щодо професійного боксу. Але казати щось конкретно поки не можу, адже не знаю, чи витримає мій організм таких навантажень після 12 років у складі національної збірної. Я проходжу багато тренувальних зборів, постійно виступаю на різних турнірах, але з упевненістю можу сказати, що бажання та сили продовжувати ще є. Наразі у мене ціль – гідно виступити на Олімпіаді, а далі побачимо. Принаймні я зроблю все, аби привезти додому олімпійську медаль і увійти в історію боксу, як учасник і переможець Олімпійських ігор-2016.