Вічна пам'ять!

3 листопада не стало видатної особистості Радянського та українського боксу, пішов з життя бронзовий призер літніх Олімпійських ігор у Мехіко (Мексика) Володимир Андрійович Мусалімов.  

Колектив Федерації боксу України висловлює щирі слова співчуття родині та близьким Володимира Андрійовича. Вічна пам'ять!

***

Володимир Мусалімов народився 31 грудня 1944 року в Москві, їх сім'я незабаром була репресована , і хлопчик опинився в дитячому будинку міста Караганда. Після семи класів школи вступив до будівельного технікуму на спеціальність «Промислове та цивільне будівництво». Одночасно з цим під керівництвом тренера Миколи Лі почав активно займатися боксом. У 1960 році разом з тренером переїхав на постійне місце проживання до Києва.

Перших успіхів у боксі Мусалімов домігся в 1963 році, здобувши перемогу на Спартакіаді республіки Казахстан. У наступному сезоні Володимир Андрійович вже завоював титул чемпіона Радянського Союзу серед юніорів, а через рік зайняв третє місце на дорослому рівні. У 1967 році закінчив військове училище і приєднався до ЦСКА, від цього клубу їздив на Спартакіаду народів СРСР до Москви, де був переможцем у першій середній ваговій категорії, крім того, вперше став переможцем національної першості. Завдяки низці вдалих виступів удостоївся права захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх в Мехіко (Мексика). На Олімпіаді впевнено перемагав всіх суперників, але в півфіналі через отриману травму пальця поступився німцеві Манфреду Волькен (який у результаті став чемпіоном) і змушений був задовольнятися бронзою.

Після Олімпіади, незважаючи на високу конкуренцію в збірній, Мусалімов продовжив виступати на найвищому рівні. В 1969 році втретє поспіль виграв титул чемпіона СРСР і відправився на чемпіонат Європи в Бухарест, де поповнив медальну колекцію ще однією бронзою. У 1971 році завоював срібну медаль на чемпіонаті світу серед військовослужбовців.

Володимир Мусалімов продовжував виходити на ринг аж до 1974 року.

Будучи офіцером Радянської Армії, в період 1973-1978, Мусалімов проходив службу на острові Сахалін на посаді командира батальйону, потім у складі контингенту радянських військ служив в Афганістані, брав участь у бойових діях під Кандагаром - нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Повернувшись з Афганістану, потрапив до підрозділу ГСВГ в німецькому місті Магдебурзі, а в 1986 році був направлений служити до Луганська. У 1990 році, маючи звання підполковника, звільнився зі збройних сил у запас.

У 1991-2005 роках працював тренером з боксу в ФСТ «Спартак», підготував безліч талановитих спортсменів, крім цього брав участь у боксерських матчах в якості рефері, був суддею національної категорії.