_pictogram.svg.png)
Доброго дня, Наталя! Ви пройшли дійсно дуже вражаючий шлях – видатна, прославлена спортсменка, Олімпійська чемпіонка, а також чемпіонка світу і Європи та багаторазова чемпіонка України з важкої атлетики, Заслужений майстер спорту України, а зараз ділитеся досвідом та знаннями, допомагаєте іншим спортсменкам піднятися на найвищу ступень п’єдесталу пошани в якості старшого тренера національної жіночої збірної команди України з важкої атлетики. Скажіть, чи відрізняється зараз підготовка важкоатлеток від того що було 16-20 років тому? Що змінилося?
В теперішній час умови для тренувань збірної команди на дуже високому рівні. До карантину ми тренувалися на одній з найкращих тренувальних баз України «Олімпійський навчально-спортивний центр «Конча-Заспа» в Києві, яка обладнана найсучаснішим інвентарем – штанги Eleiko, всі необхідні тренажери для загальної фізичної підготовки. Дуже допомагає наша Федерація важкої атлетики України на чолі з Олександром Володимировичем Герегою та його командою. Вони наполегливо працюють для підтримки збірних команд та надають більше можливостей для спортсменів. Це відмінні умови для тренувань на спортивних комплексах в містах Городок і Кам’янець-Подільський Хмельницької області, які Олександр Володимирович побудував для важкоатлетів, це і фармакологічне забезпечення збірних команд та багато іншого.
Ви багато часу займалися важкою атлетикою, як спортсменка, а зараз вже працюєте тренером. Чи допомагає Вам титул Олімпійської чемпіонки і здобуті знання в кар’єрі тренера?
Я почала займатися важкою атлетикою з 1992 року і завершила спортивну кар’єру в 2005 році. Проте титул Олімпійської чемпіонки я не люблю використовувати. Я завжди прагну вчитися у більш досвідчених тренерів, особливо у головного тренера жіночої збірної команди України Юрія Павловича Кучінова. Беру участь у різних семінарах, читаю профільні книжки, взагалі намагаюсь використовувати всі можливості для самовдосконалення аби не стояти на місці та постійно розвиватися, адже вчитися ніколи не пізно. Також можу сказати, що я намагаюсь свою «техніку» не перекладати на спортсменок збірної, тому що кожен спортсмен відрізняється і кожному потрібен індивідуальний підхід.
Чи подивилися Ви на себе «спортсменку» по іншому, коли вже перейшли «на інший бік» і стали тренером?
Є деякі моменти, які я можливо зробила би по іншому, але ці моменти дуже дрібні. В цілому я би не стала нічого змінювати, тому що я повністю довіряла своєму тренеру Олександру Володимировичу Рикову і до сих пір вважаю що він все робив правильно, і плани тренувань, і всі змагання де я виступала. Повністю його підтримую і тому нічого не хотілося би змінити.
Поділіться «рецептом успіху» для юних важкоатлеток, що треба робити, аби стати Олімпійською чемпіонкою?
Насамперед, потрібно дуже багато працювати над собою. Причому працювати не тільки задля розвитку фізичних якостей, а ще й займатися психологічним розвитком. Іноді психологічний стан не дає можливість в повному обсязі тренуватися, виконувати план навантаження. Іноді потрібно стримувати себе, багато працювати. Не обертатися назад з жалем, а тільки задля того щоб подивитися на свої помилки, проаналізувати їх і більше ніколи не повторювати. Я вважаю що найголовніше – це вірити своєму тренеру. Якщо тренер вірить що спортсменка буде стояти на п’єдесталі пошани світового чемпіонату чи Олімпійських ігор – то 50 відсотків успіху вже є.
Розкажіть, як вплинуло впровадження карантину на підготовку збірної команди до змагань? Як дівчата підтримують спортивну форму вдома?
Під час карантину ситуація, звісно, погіршилась – спортсменки збірної команди не мають можливості знаходитися на навчально-тренувальних зборах на олімпійській базі та виконувати необхідний об’єм тренувань для вдосконалення спортивного результату та якісної підготовки до міжнародних змагань. Але, так як Олімпійські ігри та всі інші змагання було перенесено, маємо надію, що спортсменки встигнуть відновити свої результати і будемо показувати «вищий пілотаж».
Поки що всі вони мають підтримувати спортивну форму в себе вдома. Деякі спортсменки знаходять штанги та інший інвентар і тренуються у себе вдома. Буває навіть на відкритому повітрі. Проте, у більшості членів збірної інвентаря вдома немає і їм залишається лише робити вправи загальної фізичної підготовки. Попри все це, спортсменки зберігають «бойовий дух» і використовують всі можливості для підтримки спортивної форми. Ми з ними постійно на зв’язку, розробляємо програми тренувань для домашніх умов, вони надсилають мені відео своїх тренувань, потів в телефонному режимі проводимо роботу над помилками. Тож робочий процес не зупиняється!
Розкажіть чим Ви займаєтесь під час карантину?
Час на карантині я намагаюсь використо
