Баскетбол

У Хмельницькому стартував відбірний турнір WINTER BASKET BATTLE 3x3. Команд менше, ніж у Харкові, але боротьба під щитом не менш запекла! Адже на кону - вихід до фіналу  WBB3x3!

У Харкові стартував відбірний турнір  KHARKKIV WINTER BASKET BATTLE 3x3. У ньому беруть участь 40 чоловічих та 10 жіночих команд. Вік гравців: 16-18 років.

Команди НБА зіграли 7 лютого чергові матчі регулярного чемпіонату.

У Кривому Розі у матчі Суперліги Фаворит Спорт Кривбас впорався із Запоріжжям 70:64.

У ці скрутні для України часи у Дружківці Донецької області, що поблизу окупованої частини Донбасу, залишаються ентузіасти, які дбають про розвиток основ вітчизняного баскетболу. Один з них – Заслужений тренер України, тренер місцевої ДЮСШ Леонід Миколайович Морозов. 

- Якими були ваші перші баскетбольні кроки?
- З баскетболом, я познайомився, коли навчався у школі, також  займався спортивною гімнастикою, грав  у волейбол, футбол,  був спортивний хлопчик. Ми жили у невеликому місті Димитрові  Донецької області, тому більше самі собі влаштовували спортивні заходи. Коли мені виповнилося 10 років,  моя старша двоюрідна сестра, подарувала мені книгу "Баскетбол", із серії "Знай і вмій". Там описувалася історія виникнення цієї гри. Мене дуже зацікавив епізод із книги, коли гравець маленького зросту, якого не брали у баскетбольну секцію, сказав: "Хоч мене не беруть, бо я маленький,  високо стрибати, мені ніхто не заборонить". І ось, він почав тренуватися, а в результаті став чемпіоном.  Я,  також, не вирізнявся високим зростом, тож саме цей момент мені й запам’ятався найбільше.  До 8 класу, я навчався у Димитрові і займався у шкільній секції, потім вступив  до Донецького технікуму і там вже розпочав займатися під керівництвом тренера. У баскетбол я прийшов, можна сказати, запізно, лише у 15 років.



- Хто був вашим першим тренером?
- У Донецьку була Світлана Миколаївна Яковлєва, тренер дитячо-юнацької спортивної школи "Авангард".  Після закінчення спортивної школи, я продовжував вчитися ще у технікумі, і мене запросили до команди  "Донецький авангард". Там тренував Заслужений тренер України – Борис Борисович Єзерський  та  Ісаак Шаєвич Дубов. Після закінчення інституту, я поїхав  працювати у Дружківку. До речі, я закінчував не спеціальний вуз, а  торговий інститут. Після інституту,  отримав направлення і працював за фахом, а тренерську кар'єру  розпочав паралельно, працюючи за сумісництвом у місцевому ПТУ, а потім у технікумі. Я грав за збірну міста, продовжував грати всі обласні змагання та тренував хлопців у технікумі, потім розпочав тренувати збірну чоловічу команду міста на громадських засадах, як граючий тренер.

- Ви спочатку тренували дорослих хлопців?
- Так, починаючи, будемо говорити з ПТУ, технікуму, туди приходять хлопці 15-16 років. Потім була у нас місцева команда. Україна стала самостійною, і ми відіграли 7 чемпіонатів. Була друга ліга, потім перша ліга, я й сам дуже довго грав, а вже  з 1994 року, став офіційно дитячим тренером.



- А чому вирішили тренувати дітей, а не дорослих?
- У нас невелике містечко,  і в основному всі гравці були місцеві,  не було легіонерів, не було запрошених гравців. Тож я,  як тренер зіткнувся з тим, що потрібно поповнювати команди, а дитяча спортивна школа була, хоча не вистачало людей, тих які б одразу вливалися у команду.  Я працював у технікумі викладачем фізичного виховання, і мені запропонували перейти у дитячу спортивну школу. Набрав у 1994 році перший  свій вік, туди потрапив і Дмитро Забірченко (ред. БК "Кривбас", захисник). Це були діти 85-86 років народження.

- Ви говорили, що роз почали займатися баскетболом вже пізно,  у 15 років, а в якому віці найкраще розпочинати грати, чи має це велике значення?
- Я вважаю, що все-таки, найкраще розпочинати займатися баскетболом з 8-9 років. Дітки приходять, вони знайомляться з основами кидків , передач, переміщення, зупинки, поворотів, освоюють баскетбольні стійки і так далі… Дуже рано розпочинати тренування, теж не рекомендується. Тому що, я зараз працюю з хлопчиками 2008 року, вони ще навіть п'ятірку-м'яч до кільця не докидають. 

- Як набираєте гравців, всіх запрошуєте, чи є особливі критерії?
- Я беру всіх, хто приходить. Іноді буває і так, що приходиш у школу на урок фізкультури, розмовляєш  з дітьми, дивишся на хлопців, хтось високий, хтось низький,  повний чи  худорлявий ...  З високими розмовляю окремо,  їм рекомендую. Я запрошую всіх, головне бажання.  Але зараз,  у нашому місті дуже складно, тому, що у дитячо-спортивній школі є тхеквондо, хокей, тож присутня спортивна конкуренція, з’явився більший вибір.  На тхеквондо беруть, взагалі з 5 років. Ми приймаємо усіх бажаючих і заняття проводяться безкоштовно.



- Школа у Дружківці  завжди була однією з провідних шкіл області і продовжує працювати та виховувати гідних спортсменів, як вдається постійно триматися на плаву?
- Місто Дружківка, я вам скажу, взагалі дуже спортивне місто. На даний час,у школі працює 5 чоловік, 3 тренерів працюють з хлопчиками і 2 тренерів працюють з дівчатками. Для такого міста, де 70 тисяч населення, це навіть може бути і забагато, але тим не менше, всім вистачає роботи.

- Чого не вистачає баскетбольній  школі Дружківки для більшого розвитку?
- В основному все є ... Хотілося, щоб була кращою матеріально-технічна база. У деяких школах, де я буваю, немає коштів на змагання. У нас звичайні шкільні спортивні зали, маленькі, але  доглянуті, сучасні щити, інвентар. Відверто кажучи, не вистачає фінансування для участі у ВЮБЛ, безпосередньо на відрядження, а так форма є, все є. Ви знаєте, коли не було бойових дій на Сході України, у нас був Донецький баскетбольний клуб, я працював у цьому клубі. На момент створення клубу, нас було 9 чоловік в області, і   ми охоплювали всю область, працювали під прапором клубу, клуб фінансував нашу участь у дитячій юнацькій баскетбольній лізі. Навіть було таке, що одного і того ж віку, ми могли виставити дві команди. Сьогодні так  працюють  у Дніпропетровську, Одесі, Черкасах...

- А зараз, вам хтось допомагає?
- На разі, основне фінансування йде з чотирьох джерел. У нас в області запрацювала Федерація баскетболу, вона частково профінансувала нам 3 тур, школа оплачує проїзд, а решту  - батьки,  плюс нам допомагає місцевий меценат. Але це лише цього сезону, а так в основному, всі витрати  лягали на плечі батьків.



- Які зараз відбуваються змагання?
- На даний момент, у нас дитяча спортивна школа, хлопчики 2002 року народження, ми граємо у ВЮБЛ, також ми грали і у двох минулих сезонах. У позаминулому сезоні, ми були першими, у минулому  -  четвертими. Цього року, ми ще один тур не дограли, але у шістку потрапляємо. Так вийшло, що у зв'язку з карантином,  останній тур в Одесі,  ще не дограли. Стоїть завдання потрапити  у фінал. Так що, ми готуємося, і не дивлячись ні на що, продовжуємо тренуватися. Як тільки нам оголосять графік - одразу поїдемо грати.
Хлопчики 2003 року народження  у нас грають з командою Краматорськ.  Так само і дівчата 2003 і 2004 років народження, вони грають з Миргородом, об'єднана команда грає у ВЮБЛ. Лише я, граю самостійною командою. Після відновлення федерації  баскетболу, ми проводили першість області, грали  хлопчики 2000, 2001 та 2009  років народження. Також,  ми двічі їздили на турнір Лозова, Харківської області та проводили свої турніри,   тут у Дружківці. Ігрова практика є. Заважає, звичайно, що до нас боятися приїжджати (у зв’язку з подіями на Сході України).  Хоча, на даний момент, у нас тут все тихо і спокійно, але батьки, все ж бояться відпускати своїх дітей.
Раніше, нам завжди давали 1-2 домашніх тури. Це у дитячій спортивній школі у нас немає великої зали, а у місті є один великий спортивний зал. Це зал заводу газової апаратури, ми туди приходимо раз на тиждень, у вихідний день, щоб потренуватися, відчути дистанцію. Нам же, доводиться грати у великих залах, тому потрібно, щоб гравці звикали до габаритів, і взаємодія там йде по іншому, і дистанція більша, кидки,  передачі... Так от, у цьому залі,  можна спокійно приймати і дитячу лігу. Але поки нам тури не дають, тому як у нас тут, як нам кажуть, складна ситуація, і батьки бояться відпускати у цей бік дітей. Ну, а ми їздимо скрізь.

- Які заплановані найближчі поїздки?
- На жаль, карантин вніс свої зміни. На даний момент, ми просто сидимо і чекаємо, коли налагодитися ситуація, і нам тоді потрібно буде дограти 4 тур та переходити до наступних.



- Ви тренували  таких гравців, як Дмитро Забірченко, Ігор Бояркін (БК "Кривбас"),  якими вони були?
- Вони були звичайними дітьми. Ви знаєте, наведу приклад, коли я працював  у БК "Донецьк", там проводили збори на яких сказали,  що тренер може визначати,  хто перспективний, а хто не перспективний гравець.  Ну як можна у дитині визначити, припустимо, що він буде грати у команді Суперліги, або буде грати за юнацьку ДЮСШ ..?  Бояркін, він взагалі, був такий маленький, але фізично міцний. У мене ще тренувався його старший брат, а батьки прийшли і попросили взяти ще й молодшого. 

- А Дмитро Забірченко?
- Я коли прийшов, Забірченко  вже рік у когось тренувався, але його тренер звільнився. У мене був тоді 85-86 рік народження, а Забірченко 84 року, але він теж потрапив до моєї команди.  Дмитро був трохи фізично слабенький, але дуже амбіційний боєць. Він вже досвідчений гравець, пройшов збірну, чемпіонат Європи і продовжує грати. Єдине, у Забірченка  наразі є проблеми з коліном, тому він не все може показати. Травми, все ж роблять свою справу.

- Які стосунки у вас з гравцями, яких тренували?
- Я з ними постійно спілкуюся, намагаюся всі ігри дивитися.  Деякі моменти обговорюємо, наприклад з Бояркіним, дальній кидок.  Завжди намагаюся підказати по своєму ігрові моменти. Але скажу чесно, що на сьогодні, навіть я навчаюся баскетбольній майстерності у своїх колишніх учнів. 

- Які команди чемпіонату України з баскетболу серед команд  Суперліга Фаворит Спорт ви виділяєте?
- БК "Хімік", також мені подобається команда " БІПА", якось вони про себе заявили, і своїми перемогами, і змістом гри. Помітно, що з ними працюють, молоді хлопці обіграли і Хімік, і Динамо. БК "Динамо" - хороша команда.  БК "Інфіз" ще досить молода команда, їм потрібно більше ігрової дисципліни. Головне, що є бажання грати - і це чудово.

- Як ви популяризуєте баскетбол у Дружківці?
- Ми часто проводимо майстер-класи у школах.  Також, я працюю у спортивному залі 12 школи, коли роблю набори, то  проводимо  відкриті тренування, одягаємо у форму дітлахів  і показуємо все, що вміємо,  таким чином залучаємо, школярам це подобається. Також, після всіх ігор, робимо замітки у місцевій газеті, де виставляємо результати матчів.  Коли приїжджають Дмитро Забірченко, Ігор  Бояркин, Максим  Луценко, вони влаштовують  майстер-класи на літньому баскетбольному майданчику. Ми проводили заняття, навіть, у дитячому садку.  Взагалі, я вважаю, що всі тренери повинні пройти через дитячий баскетбол.

- Що для вас баскетбол?
- Як співається у пісні: "Спорт - це ціле життя, і навіть трошки більше". Так от, можна слово спорт замінити на баскетбол, і це правда, ціле життя і навіть трошки більше. Це така загальна фраза, а взагалі, баскетбол - це моя професія. Кажуть, що найщасливіші люди ті, у кого хобі збігається з роботою -  це правда. Баскетбол - сильний двигун, потрібно бути постійно у формі, і не тільки фізично, а важливо стежити за нововведеннями, це щоденне спілкування. Ця професія не дає сидіти на місці, потрібно бути у трудовій формі. Це все і є баскетбол!

Команди НБА зіграли чергові матчі регулярного чемпіонату.

У матчі 14 туру Суперліги Фаворит Спорт Хімік прийме Черкаські Мавпи. Гра розпочнеться о 17:00. ТБ-трансляцію матчу дивіться на UA:ПЕРШИЙ. Онлайн-відеотрансляцію - на офіційному YouTube-каналі ФБУ.

У матчі 14 туру Суперліги Фаворит Спорт Миколаїв прийме БІПу. Гра розпочнеться о 16:00. Онлайн-відеотрансляцію матчу дивіться на офіційному YouTube-каналі ФБУ.

Легендарний головний тренер київського Динамо прокоментував поразку своєї команди одеському ІнтерХіму-СДЮСШОР у жіночій лізі і пояснив, чому увага до жіночого баскетболу може досить швидко принести успішні результати на змаганнях найвищого рівня.

У матчі 14-го туру Суперліги Фаворит Спорт Кривбас переміг Запроріжжя 70:64