Пух Джетер: щоденник китайського карантину

У Китаї, де вперше спалахнула пандемія коронавірусу, після зупинки всіх змагань планують поновити боротьбу в баскетбольній першості. Спочатку збиралися поновити матчі 15 квітня, аднак відтермінували на травень.

Колишній натуралізований розігруючий захисник збірної України Пух Джетер уже восьмий сезон виступає в Китаї. Він встиг повернутися до Азії зі США, однак вимушений на двотижневому карантині очікувати подальшого розвитку подій.

Враженнями від повернення в Китай Джетер поділався в щоденнику.

Усім миру та благословення. Мене звати Пух Джетер. Запрошую вас до свого щоденника з китайського карантину. У місцевому чемпіонаті я виступаю вже вісім років. Наступні кілька місяців я ділитимусь особистим досвідом протистояння коронавірусу.
Чи готові ви довіритися Богу та не хвилюватися? Чи готові зосередитися на самовдосконаленні? Сподіваюся, так, адже зараз ви побачите, що наше життя набагато важливіше, ніж спорт.

Отже, про останній тиждень. Тиждень тому я полетів з Лос-Анджелесу до Тайваню. Аеропорт у Лос-Анджелесі був порожнім. Це було дивно. Виліт був на 23:45, а я виїхав десь о 22:50. Для мене це було божевіллям, дістатися за такий час. Усі були в масках. Весь переліт я дрімав. Уже на Тайвані я вирішив роздобути маску. У Лос-Анджелесі всі маски розпродали. Ви не могли б знайти ні масок, ні засобів для дезинфекції рук, нічого. У аеропорту Тайваня я зайшов у невелику крамницю, де придбав собі дві маски.

Далі шлях з Тайваню до Шанхаю, і я вже трохи усвідомлюю реальність. Коли приземлилися в Шанхаї, довелося 30 хвилин чекати в літаку. Усі були насторожені. З літака ми пройшли тунелем вниз до автобуса. У автобусі всі в масках та рукавичках, тримаються дистанції та нічого не торкаються. З автобуса вийшли до видачі багажу, де стояла величезна черга. Люди були в масках та костюмах, як у «Зоряних війнах». Насправді все дуже серйозно.

Ми приземлилися десь опівдні. Мій наступний літак на Цюаньчжоу  о 20:00, то ж я вісім годин перебуваю в аеропорту. У весь цей час щось розприскують у повітря. Далі настав час відповісти на питання працівників аеропорту. Мене запитували, де я був, чи контактував з носіями вірусу? Далі всі отримували наліпки: зелені, жовті та червоні. Зелена, напевно, означає, що людина повністю чиста від вірусу, жовта – що прибула з місця, де є поширення вірусу. Нам на паспорти наліпили жовті.

Потім іноземні подорожуючі очікували в спеціальних кімнатах на видачу квитків. Моя черга надійшла о 18:00. Потрібно на автобусі їхати до іншого терміналу. В середині все було вкрито пластиковою плівкою.

Поки пройшли всі пости, до квитків дістався о 19:30. Можливості поїсти вже не залишалося.

Нарешті вилетів за призначенням. Там знову повторюється та ж процедура. Знову запитання: де був, що робив, з ким контактував? Підписання різних паперів. Постійно міряють темепратуру. З аеропорту я не міг поїхати до свого помешкання. Два тижні я мав прожити в готелі на карантині. То ж знову сідаємо в автобус, повністю вкритий плівкою.

Коли дісталися готелю знову повторилася вже добре знайома процедура – питання, де були, з ким контактували тощо. Все серйозно, ніхто не жартує. Саме тут починалася пандемія, то ж тут і найжорсткіші заходи.

Хтось з партнерів по команді приніс мені трохи їжі з Макдональдсу. До готелю заходили через запасний хід. То ж вестибюль навіть не бачили, все було перекрите. Піднявся ліфтом та опинився в своїй кімнаті.

Я опинився справді на карантині – кімнату залишати взагалі не можна. Міг би спостерігати за навколишнім світом з вікна, але з нього нічого не видно. Ми маємо перебувати тут два тижні, я вже дев’ять днів провів тут. Попереду ще п’ять.

Зазвичай ви мало що робите впродовж сезону. Окрім тренувань у залі та їжі, більшість часу також проводите в приміщенні. Але зараз їжу мені приносять до кімнати, то ж єдине, чого бракує – спортзал.

Вдома я не дивлюся телебачення, то ж тут надолужую. Уже переглянув кілька серіалів та планую перегляд інших. Також читаю, спілкуюся з родиною та роблю різні вправи. Двічі на добу міряю температуру. На кілька годин відчиняю вікно.

Від агента я дізнався, що поновлення чемпіонату відтерміновують до травня. Я багато чого бачив. Можливо, це на краще. Адже тиждень тренувань після двох тижнів карантину й наступні чотири гри за сім днів могли б спричинити багато травм. То ж перенос на травень дає змогу краще набрати кондиції.

Наступного тижня я закінчую карантин, то ж готуватимуся до чемпіонату. Хоча ситуація в будь-яку мить може змінитися. Чи з вірусом, чи з сезоном. Ми не знаємо. Тепер повідомили, що з наступного дня іноземці не можуть прибувати до Китаю. То ж залишається чекати розвитку ситуації. Ці речі поза нашим контролем.