_pictogram.svg.png)
Повернення до складу баскетбольного клубу Франківськ Аріни Білоцерківської стало однією із знакових подій у спортивному житті обласного центру Прикарпаття. І це не дивно, адже місцевим шанувальникам спорту ця талановита баскетболістка запам’яталася ще із виступів в Івано–Франківську 2018 року. Тоді Аріша (саме так її лагідно називають фанати) була однією із головних зірок вітчизняної жіночої Суперліги.
Минулого року Білоцерківська спробувала свої сили в чемпіонаті Польщі. Виступала спершу за клуб Острава, а згодом – Відзев. До слова, гравчиня має потужний досвід виступів за кордоном, адже раніше грала за команди Росії, Франції, Іспанії та Литви, а також виступала у складі багатьох команд в Україні. Не дивно, що досвідчену баскетболістку також залучають до складу національної збірної України з баскетболу.
Зрештою, на початку 2020 року вона повернулася до Івано-Франківська. У першій грі проти БК Рівне Аріна стала найкращим гравцем матчу, здобула 26 очок, зробила 6 підбирань та 9 передач, але франківська команда, на жаль, поступилася з рахунком 80:83. Наступні три матчі БК Франківськ виграв, повернувшись після важкого початку сезону у боротьбу за нагороди в Суперлізі.
У розмові із кореспондентом «Західного Кур’єру» Аріна Білоцерківська розповіла про враження від виступів за БК Франківськ, а також поділилася секретами своїх успішних виступів.
– Насамперед розкажи про своє повернення в Україну?
– Зазвичай щороку я розглядаю варіанти виступів за клуби з Європи. Але якщо говорити про Україну, то Івано-Франківськ – це мій другий дім. І якщо я і буду грати у своїй рідній країні, це буде тільки БК Франківськ. Я завжди на зв’язку з нашим тренером Юрієм Процюком. Стежу, як розвивається сезон. Отже, коли виникло питання про мій можливий відхід із польського клубу, я почула від нього ті слова, які не залишили мені ні краплі роздумів про повернення додому.
– Як можеш оцінити ігровий рік у Польщі? Що вдалося, а що – ні? Які висновки для себе зробила?
– Що стосується мого сезону в Польщі (БК Відзев з міста Лодзь. – Ред.), якщо чесно, не хочеться виносити сміття з хати, говорити про певних людей чи події. Це не моя команда. Мене не влаштовували багато моментів, які відбувалися всередині клубу. Ініціатором розірвання контракту була я, про що абсолютно не шкодую.
– Отже, ти повернулася в БК «Франківськ». Що для тебе означає ця команда? Як тобі вболівальники, місто?
– Це на сто відсотків – моя команда! Коли я переїхала сюди і зіграла перші матчі тут, мій баскетбольний агент написав мені щось на зразок: «Слухай, я подивився твої ігри, мені просто цікаво, в чому секрет? Ти була в Польщі, і ти не грала з такою пристрастю і результативністю як зараз! У чому цей секрет, в тренері?».
Я, як гравець, який вже пограв у різних країнах і чемпіонатах, знаю, що між тренером і гравцем завжди повинна бути «хімія». І для гравця дуже важливо відчувати віру та довіру тренера. У БК Франківськ саме такий тренер, який вірить у кожного гравця. Він усією душею з командою і радіє кожному забитому очку навіть найбільш недосвідченої з дівчат. Що стосується мене, Юрій Михайлович любить мене, а я його. Ми знайомі ще з дитинства. Він дає мені найголовніше – волю на майданчику, свободу в прийнятті рішень, вірить та довіряє мені. А я, у відповідь, завжди хочу радувати його.
А що стосується міста – це любов! Я з чистою душею можу сказати, що люблю його та франківців. Від першої посмішки таксиста або працівника спортивного залу до бесід із продавцями магазинів і обіймів із уболівальниками команди. Я дуже позитивна людина. І люди в столиці Прикарпаття відповідають мені взаємним теплом. Саме місто велике, красиве. Я багато разів була тут, і за всі роки видно, що Івано-Франківськ дуже змінився. Одразу видно роботу мера. Завдяки Руслану Романовичу місто з кожним роком стає прекраснішим. Нещодавно мені пощастило особисто зустрітися та поспілкуватися з ним. Це добра, позитивна і небайдужа людина, чудовий керівник. Користуючись нагодою, дякую йому за допомогу і участь у житті нашої команди, а також спорту в Івано-Франківську загалом.
– Після твого повернення Франківськ виграв три матчі з чотирьох. Як вважаєш, у чому секрет?
– Дуже прикро, що ми не здобули максимум – чотири перемоги з чотирьох можливих. Ми зобов’язані були брати виїзний матч у Рівному. Вели в рахунку усю гру, але поступилися в кінцівці. Проте так буває: це спорт і фортуна повернулася до команди суперника. Це була моя перша гра у новому складі. Але час назад не повернути, і команда, не опускаючи рук, готувалася до нових ігор. Гадаю, ми достойно прийняли Рівне.
У чому секрет успіху? БК Франківськ – це молода, перспективна команда. Але попри це, тут потрібні й досвідчені гравці саме для того, щоб направити молодість і енергію в потрібне русло. Досвід і молодість – це прекрасний баланс. І саме в цій команді, незважаючи на різницю у віці, завжди панує дружня атмосфера. Це дуже важливо! Я бачила в житті стільки клубів, де молодші залякані і не можуть розкрити свій потенціал. Де гравці не спілкуються, або говорять про когось різні недобрі речі. У нас такого немає. Бувають якісь дрібні моменти, але ми завжди один одного підтримуємо. Адже кожен гравець робить свій внесок у результат. Тому кожен, без перебільшення, важливий. А поза майданчиком ми часто проводимо час разом: ходимо в театр, на концерти, сидимо в кафе, просто гуляємо або збираємося вдома, співаємо пісні та спілкуємося. У цьому і є секрет успіху, саме в згуртованості.
– Які завдання ставиш перед собою на другу половину сезону 2019–2020?
– Звичайно – медалі! Я буду дуже щаслива, якщо ми подаруємо нашому місту призове місце. Зараз важко говорити гучні слова. Але хочу запевнити, що ми працюємо і будемо робити все на максимум, щоб порадувати себе і наших уболівальників перемогами. Цього року в плей-оф виходять усі команди. Тому шанси є. Наше завдання – удосконалювати гру, зрештою, битися до останнього. Дасть Господь, у нас все вийде.
– Де черпаєш таку фантастичну мотивацію?
– Я отримую задоволення від гри. Обожнюю, коли підтримують захоплені вболівальники. Радію, коли моя команда грає добре, коли у молодих дівчат все вдається. Ця атмосфера дає мені адреналін і я від цього кайфую.
– Який твій стимул або кредо як спортсменки?
– Я думаю, відповість на це питання цитата з однієї прекрасної книги Жана Жироду: «Справжні лідери постійно працюють над самовдосконаленням і підіймають свою планку в усьому, що стосується оперативності дій та якості роботи».
– Наостанок, твої побажання вболівальникам з Івано-Франківська.
– Уболівальники – наша сила! Дуже приємно, що з кожною грою вас стає все більше і більше. Хочу подякувати усім від усієї нашої команди. Тим, хто приходить на матчі, і тим, хто стежить за нашими виступами на відстані. Ви – мотиватор та підтримка, яка рухає нас уперед. Хочу побажати усім здоров’я, миру, любові, натхнення та гармонії у житті.
