Одна із найуспішніших тренерок у історії ВЮБЛ (хлопці) поділилася сектами роботи

Історія успіху харків’янки дійсно є нетиповою. Тренерів жінок на дитячо-юнацьких змаганнях не бракує,  проте дуже рідко вони досягають великих успіхів із чоловічими командами Минулого року Світлана привела до чемпіонства у ВЮБЛ команду хлопців харківського ДЮСШ №7 2005 року народження. Тому баскетбольна тренерка стала однією із героїнь матеріалу газети «Сегодня», який розповідає про успіхи жінок із чоловічими командами.

«Я навчалася у Білгородському держуніверситеті, де виступала за жіночу команду, – почала розмову Світлана. – На другому курсі, працюючи в ДЮСШ №5, я набрала групу хлопчиків. Так що перші спроби в тренерстві були якраз з юнацькою командою. Думаю, тому в подальшому я продовжила займатися з хлопчиками. Після університету повернулася до Харкова, грала за ХАІ. А завершивши кар'єру гравця, продовжила тренерську діяльність. Ну, така, може бути, потішна причина: народився у мене перший син, і потім вже не було варіантів, крім як залучити свою дитину і набрати хлопчачу команду 2001 року народження. А незабаром з'явився і другий син, так що паралельно з власними дітьми треную ще й команди. Працюю в ДЮСШ №7. Там існує тільки чоловіче відділення баскетболу. Команда-2001 три роки була в призах BЮБЛ – два сезони треті і один раз другі. А хлопці з команди-2005 в минулому році в Україні стали другими, а в цьому – першими. Вже є гравці збірної України. Сергій Мельник виступав на чемпіонаті Європи (U-16), зараз – у Вищій лізі за "Черкаські Мавпи".

—  Не міркували над тим, щоб узяти команду старших і на більш серйозному рівні?
—  Міркую. Цього року закінчила школу моя команда 2001 року. Це юнаки 17-18 років. Ось ДЮСШ вони закінчили, а далі просування немає. Вірніше, вони були притягнуті до "Політехніку" у Першій лізі, але зараз цієї команди немає. Я б хотіла, коли діти закінчують 11 клас, зберігати свою команду і пробувати сили, наприклад, в Першій лізі. Але потрібні гроші, спонсори. А ми виїжджаємо на змагання повністю за рахунок батьків. У Першій лізі, крім спортивної стипендії, хлопцям треба б заплатити ще хоча б 1000-2000 зарплати. У мене такої можливості немає. Передаю іншим тренерам в інші команди. Коли віддавала хлопців в "Політехніку", були пропозиції від Валентина Кулібаби, але там свої тренери з власною системою. Не можу зі своєю залізти в чужий город.

— Це не через те, що ви – дівчина, а всі інші наставники там чоловіки?
 — Звичайно, через це. Поки у нас такий менталітет в області баскетболу, що немає жінок-тренерів чоловічих команд.

— Жінка могла б успішно тренувати чоловічу команду, якби не такі застарілі погляди?
— Першої ліги – так. Можливо, для Вищої або Суперліги потрібен більший досвід роботи. Але трохи рухаємося, з чемпіонами України збираємося на міжнародні турніри – у жовтні в Литву, потім під Новий рік – до Бельгії.

— Як утримати хлопців у баскетболі і довести до випуску?
— Для дітей потрібно бути авторитетом. Вони повинні тебе за щось поважати і цінувати. Це важко, особливо для жінок. Але я над цим працюю щодня. Нинішні діти бачили мої старші команди, бачили, що вони були призерами чемпіонату України, що вже грають у Вищій лізі, і я вже заробляю собі авторитет в їх очах. Дуже часто мої випускники приходять до мене на тренування, показують свою майстерність.

Ознайомитися із матеріалом повністю можна тут