_pictogram.svg.png)
Останні місяці стали знаковими в кар'єрі Святослава Михайлюка. 21-річний український атакуючий захисник був обраний «Лос-Анджелес Лейкерс» під 47-м номером на драфті НБА-2018, прекрасно проявив себе в Літньої лізі НБА, потрапивши в другу символічну п'ятірку турніру, і практично одноосібно розправився з іменитою збірною Іспанії, набравши 24 очка в матчі кваліфікації ЧС-2019.
Дебют Михайлюка в збірній відбувся у вересні 2014-го в матчі з Фінляндією. Він став наймолодшим гравцем, що зіграв на чемпіонаті світу, побивши рекорд Арвідаса Сабоніса, - йому було 17 років і 52 дні. За рік до цього Святослав відмінно проявив себе на ЄвроБаскеті (U-16) і привернув до себе увагу скаутів найкращих клубів Європи. У гонитві за мрією грати в НБА він відхилив пропозиції Реала і Барселони, і вирішив вступити до Університету Канзасу. Перші два сезони в NCAA пішли на адаптацію, зате на третій рік Михайлюк став лідером команди, встановивши рекорд за кількістю забитих триочкових серед гравців, які коли-небудь приміряли форму Канзасу (237). У новому сезоні форвард готовий спробувати свої сили у одній з найтитулованіших команд Ліги.
У бесіді з «Известиями Спорт» один з головних вундеркіндів світового баскетболу розповів про свої перспективи в Лейкерс, ажіотажі в Лос-Анджелесі через приїзд Леброна Джеймса, перехід Демаркуса Казинса в Голден Стейт і своє ставлення до конфлікту Євроліги і ФІБА.
- Вітаємо вас з великим кроком в кар'єрі. Які емоції після підписання контракту з Лейкерс?
- Спасибі за вітання. Першим відчуттям було своєрідне полегшення, оскільки я розумів, що виправдав свої надії, сподівання рідних і близьких, тих, хто допоміг мені на попередніх етапах мого становлення як баскетболіста. Адже в цю справу було вкладено багато праці, часу, зусиль і моїх, і мого оточення. А далі прийшло усвідомлення того, що нарешті моя мрія здійснилася. При цьому мене вибрала команда НБА з унікальною історією та досягненнями. Усередині мене все закипіло. Я був неймовірно радий. Хоча зовні це, напевно, було не особливо помітно.
- Яку роль ви бачите для себе в Лейкерс?
- Моє головне завдання - органічно вписатися в командну «хімію» і у відведений на майданчику час максимально використовувати не тільки власні снайперські здібності, а й інші ігрові навички на користь команді. Також постараюся стати дуже хорошим партнером по команді.
- Нова форма Лейкерс припала вам до душі?
- Мені дуже сподобалася наше сезонне екіпірування. І колірна гамма, і модельна складова. Все дуже гармонійно.
- Як вам тренерський штаб команди на чолі з Люком Уолтоном?
- Наші тренери - великі професіонали своєї справи. При цьому всі вони дуже позитивні люди. З ними приємно не тільки працювати, а й просто спілкуватися.
- Чи спілкувалися з президентом Лейкерс з баскетбольних операцій Меджиком Джонсоном або кимось із родини Басс (власники клубу. – ред.)?
- Так, спілкувався і з Меджиком Джонсоном, і з Джені, і з Джессі Басс. З Меджиком Джонсоном - неодноразово. Він уважно стежив за моїм розвитком в NСАА, і у нас зараз склалися хороші відносини.
- З ким із гравців команди здружилися? Чи спілкуєтеся з Леброном?
- З Леброном, як і з іншими гравцями, спілкуюся кожен день. У нас зараз активна фаза підготовки до нового сезону, що само собою передбачає спілкування між гравцями на майданчику і поза ним. З усіма партнерами склалися хороші товариські стосунки.
- Чи правда, що Лос-Анджелес зараз шаленіє через перехід Джеймса?
- Ну звичайно. Переїзд Короля в Лос-Анджелес безумовно викличе великі зміни як в перспективах «Лейкерс», так і як мінімум в Західній конференції в цілому. І всі з нетерпінням чекають цього.
- Вас уже впізнають на вулицях міста?
- Баскетбол в місті високо культивується. Багато хто живе нашим видом спорту, люблять і поважають свою команду, будь то Лейкерс або Кліпперс. До мене часто підходять місцеві жителі, знайомляться, фотографуються і обов'язково бажають успіху.
- Як оцінюєте шанси Лейкерс цього сезону?
- Я, як і всі мої партнери, націлені виграти якомога більше матчів. Ми маємо намір працювати з максимальною самовіддачею на найкращий результат і з оптимізмом дивимося в майбутнє.
- Перехід Демаркуса Казинса в Голден Стейт зробив діючих чемпіонів непереможними?
- Природно, його прихід дуже посилить передню лінію Голден Стейт і додасть різноманітності і потужності в нападі та захисті. А чи будуть вони непереможні - покаже регулярний сезон.
- Кого можна назвати основними претендентами на чемпіонство в цьому році?
- На початку сезону складно сказати. Ось коли першість увійде в активну фазу, тоді і визначиться коло претендентів на чемпіонство.
- З ким із гравців НБА ви були знайомі до драфту?
- З Івіцою Зубацом з Хорватії. Ми з ним однолітки, неодноразово перетиналися на майданчику на чемпіонатах Європи юнацьких вікових груп.
- Крім вас на драфті з Університету Канзасу вибрали ще й Дeвонте Грема. Спілкувалися з ним після цього?
- Так звичайно. Найчастіше в соціальних мережах, іноді по телефону. Він мій найкращий друг і відмінний баскетболіст.
- Іссуф Санон також представляв Україну на драфті. Як оцінюєте його шанси в НБА?
- Драфт NBA-2018 став певною мірою унікальною подією для українського баскетболу, оскільки вперше в історії було задрафтовано два гравці з нашої країни. Про Іссуфа Санон раніше чув як про перспективного баскетболіста. Познайомився з ним під час Літньої ліги НБА. Трохи спілкувалися. Шанси заграти в найсильнішій лізі планети багато в чому залежать від його прогресу в нинішній команді - словенської "Олімпії". Я бажаю йому реалізувати цей шанс і свою мрію.
- Що таке NСАА? Божевілля, цілий світ, одна велика сім'я?
- Все разом і плюс до цього стиль життя на університетському етапі. До всього це ще й дуже важка, але при цьому краща в світі підготовка до професійної кар'єри.
- Важко було пережити програш в минулому сезоні майбутньому чемпіону - Університету Вілланова?
- Перш за все скажу, що мало хто в NСАА вірив в наш вихід до Фіналу чотирьох. У будь-якому випадку це досить високе досягнення. Однак поразка від Вілланова була великим ударом і розчаруванням як для команди, так і для вболівальників.
- Ви один з небагатьох, хто провів в NСАА всі чотири роки . Що дав вам Університет Канзасу в життєвому і в ігровому плані?
- В обох випадках перш за все ментальну загартування, вміння долати всі труднощі, впевненість в собі, силу, вміння перемагати і з честю приймати поразки.
- Як оцінюєте склад Університету Канзасу на сезон-2018/19?
- Це буде зовсім інша команда за стилем гри в порівнянні з попереднім сезоном. Вона буде показова насамперед фізичною міццю. Багато нових гравців. Буде дуже цікаво спостерігати за їх грою.
- Університет Дюка зібрав найкращий склад у історії?
- Можливо. Дюк завжди збирав класних баскетболістів, серед яких були і кращі з кращих. Відповідь на це питання дасть нинішній сезон в NСАА і його результати.
- Леброн Джеймс давно говорив, що студентам треба платити. Згодні з ним?
- Я свого часу прийшов до Університету Канзасу, щоб грати в баскетбол і паралельно отримати престижну освіту і врешті-решт досягти своєї мрії - потрапити в NBA. Питання грошей ніколи не цікавило мене в баскетболі. Для мене баскетбол - це все.
- Артем Пустовий підписав контракт з Барселоною. Чи зможе він там прижитися?
- Я впевнений в цьому. Він кілька років виступає в Іспанії, домігся великого прогресу в своєму розвитку як баскетболіст і вийшов на новий рівень. Бажаю йому тільки успіхів і безліч перемог - особистих і командних.
- Слідкуєте за матчами Євроліги?
- Хіба що за загальними тенденціями і результатами. Дивитися матчі вдається дуже рідко - заважає різниця в часі і робочий графік.
- Як ставитеся до конфлікту між Євролігою і ФІБА, який накладає відбиток на ігри збірних?
- Знаю про такий конфлікт, але не стежу за деталями його розвитку. Одне можу сказати: конфлікт треба врегулювати, оскільки він однозначно шкодить розвитку європейського баскетболу в цілому.
- Часто буваєте вдома?
- Протягом останніх чотирьох років вдавалося раз на рік влітку на кілька тижнів приїжджати в Україну. Правда, завжди цей час збігалося з виступами в юнацьких збірних різних вікових категорій, а в цьому році - в національній збірній України. Тому вільного часу вистачало тільки побачитися з рідними та друзями, відвідати рідну школу, дитячі баскетбольні секції. А також побачитися з моїми дитячими та юнацькими тренерами Олександром Молчановим і Максимом Михельсоном, яким я багато чим зобов'язаний в своєму становленні як баскетболіста. За це я дуже вдячний і власнику клубу Черкаські Мавпи Михайлу Бродському.
