Перший жіночий п’єдестал Євро 3х3: українки повернулися додому

17 вересня з чемпіонату Європи додому повернулася національна жіноча збірна України з баскетболу 3х3. У Бухаресті підопічні Володимира Холопова Євгенія Спітковська, Анна Ольховик, Христина Філевич (капітан) і Олена Огороднікова здобули бронзові медалі.

У матчі за 3-тє місце з італійками «синьо-жовті» дівчата зробили, здавалося б, неможливе. Відіграли висьмиочкове відставання, перевели гру в овертайм і перемогли. Лише переможний свисток змінив нервове напруження на обличчях на вибух щастя. У залі прильоту дівчата вже були більш спокійними, звиклися зі своїм статусом перших в історії українського баскетболу призерок чемпіонату Європи 3х3.

Чарівні посмішки, свіжі квіти і національні прапори, про них подбали віддані фани команди, неодмінна увага мас-медіа – вони заслужили на таку зустріч. Допитливі журналісти з перших вуст прагнули дізнатися, чому у цієї команди присутній незламний характер? Версій може бути чимало – але результат на всіх один, і він абсолютно гідний. Вітаємо!

Національна жіноча збірна України на чемпіонаті Європи 3х3: шлях до бронзи

Група А
Україна - Швейцарія 21:11
Україна – Іспанія 15:17

¼ фіналу
Румунія – Україна 18:20

½ фіналу 
Франція – Україна 17:14

Матч за 3 місце
Італія – Україна 16:17 ОТ

Володимир Холопов, головний тренер національної жіночої збірної України з баскетболу 3х3: - ми хотіли вигравати у кожній грі, не завжди це вдавалося. Матч за бронзу безумовно був цікавим і драматичним. Італійки були у шоці, бо були впевнені у своїй перемозі. А наші билися і боролися у кожному ігровому епізоді до останнього. Дівчата заслужили цю медаль! 

Христина Філевич: - Ця бронза для нас дуже важлива, бо це перша жіноча медаль у баскетболі 3х3 на чемпіонатах Європи. І сподіваємося, що у майбутньому ми чіплятимемося за срібло, золото. Цього року у нас також були шанси. Ми непогано зіграли з чинними чемпіонками Європи француженками, до того з господарками і третій матч – з чемпіонками світу. Не знаю, звідки і сили з’явилися. Напевно, це підтримка людей, які у нас вірили, далася взнаки.

Євгенія Спітковська: - усі прекрасно знаюь, що гра за бронзу – найскладніша. Тобі треба вигравати будь-що, інакше залишишся без медалей. У нас відкрилося 25-те дихання, ми повірили у себе, повірили одна в одну і зуміли зробити те, заради чого приїхали.