Жанна Джунь: мрію потрапити до збірної України

У день фінальних баталій чемпіонату ВЮБЛ лідеру київського КСЛІ Жанні Джунь виповнилося 16 років. Вона стала найвлучнішим гравцем Фіналу чотирьох серед усіх учасників (у півфіналі з одеським СДЮСШОР ім. Литвака набрала 17 очок, у бронзовому матчі з ДЮСШ-Бердянськ – 29 очок). І отримала приз від партнера ФБУ, спортивного інтернет-магазину Sports territory.

-        Я мрію потрапити до збірної України, вигравати перші місця. Впевнена, що усі мрії здійсняться, якщо сильно бажати цього.

-         Триочкових закидаєш найбільше у команді. Як ти навчилася такому складному компоненту гри?
-         Не знаю, воно саме так виходить. Головне – бажання, щоб ти попала усі три очкові. У бронзовому матчі реалізувала шість з одинадцяти – є куди прагнути і покращувати цей елемент.           У півфіналі команді було важко грати, але у матчі за бронзу зібралися і довели, що ми можемо вигравати і ми зробили це.

-         Скільки років ти займаєшся баскетболом, хто тебе привів у баскетбол?
-         Я займаюся вісім років, привела мене тренер з Миргорода Ірина Віталівна Шавгарова. Вона мене до 8-го класу тренувала, а з 9-го я вже почала грати у команді КСЛІ.

-         Був урок фізкультури, тренер помітив і повів до секції?
-         Ні, вона ходила по школах, я була у другому класі. Вона набирала дівчат. Побачила, запропонувала, і я пішла. Мені сподобалося. І так я займаюся вже вісім років.

-         Коли відчула, що вже граєш у більш дорослий баскетбол?
-         Коли був мій перший ВЮБЛ, ми посіли перше місце, але не грали комбінації. Грали більше на одного гравця, чи на два. А вже років зо два ми почали грати у комбінації. Шансів було             мало виграти, але ми старалися і перемагали.

-         Тренер збірної U-16 не підходив до тебе ще, не говорив, що ти добре граєш. Він же команду ваших головних суперниць тренує (Олександр Чередниченко очолює СДЮСШОР-5 - ред.)?
-         Не підходив, але я перебуваю у розширеному списку. Поїду на збори і буду доводити, що зможу грати у збірній. А там вже як вийде.

-         Хтось є у тебе за приклад з дорослих збірниць України?
-         Мені подобається Аріша Білоцерківська. Вона безумная можна сказати. Триочкові кидає, у проходи лізе – це фаворит мій!

-         Вона на твоїй позиції грає?
-         Вона розводяща, але на усіх позиціях грає. І 2-м, і 3-м, і 1-м номером.

-         А твоя позиція яка?
-         2-й і 3-й номер. Інколи розводящу можу зіграти. Але це інколи.

-         Коли переїхала з Миргорода до Києва, швидко знайшла спільну мову з дівчатами?
-         Дівчата у команді дуже хороші, я швидко знайшла з усіма спільну мову. Ми вже два роки граємо разом.

-         Не хотілося повернутися додому чи сказати: мамо, забери мене?
-         Ні, повертатися не хочу, звикла до команди, подобається вчитися і грати у Києві, але на свята поїду додому. А потім повернуся і готуватимуся до фіналу по 99-му року. Він відбудеться у           Дніпропетровську у середині травня.

-         Не жалкуєш, що подорослішала швидше завдяки баскетболу?
-         Ні. Усе швидко минає. Треба тренуватися, щоб прогресувати.Аби за рік грати ще краще, а потім ще і ще. Все буде добре.

-         Вчитися встигаєш?
-         Так, мені подобаються українська література, світова література. Усі предмети освоюю добре.

-          У тебе сьомий номер, спеціально підбирала на фарт?
-          До переїзду у Київ я завжди грала під 5-м номером. Коли приїхала до столиці, спочатку грала під восьмим. Одну гру, або дві. Потім у мене був четвертий номер. Майже увесь сезон. А            під кінець я граю під сьомим. Сімка мені подобається, у команді були вільні номери, і я його обрала.

-        У цьому є якийсь символізм?
-        Не знаю.

-        А день народження у тебе 28-го? 7 на 4 буде 28.
-       Так, дійсно. Мій номер мені подобається (сміється – ред.).