Ірина Щипакіна: характер у дівчат загартувався

Головний тренер новоспечених чемпіонок України – одеського ІнтерХім-СДЮСШОР-2 Ірина Щипакіна пообіцяла наступного року розповісти: простіше вибороти чемпіонський титул, чи захистити його. А цього разу Ірина Вікторівна звернула увагу на складові успіху своєї команди.

- Досягти результату у спорті завжди непросто. Завжди. Безумовно, ми ставили завдання, ще на початку року. Дуже хотілося стати чемпіонками. Навіть не знали тоді ще склади інших команд, але мету перед собою поставили. Якщо поглянути у новітню історію команди ІнтерХім-СДЮСШОР-2, то спочатку ми були четвертими, потім, третіми, другими, і дуже хотілося бути першими.

- Щосезону долали по сходинці.
- Так, вперто йшли по цих сходинках. Зійти на найвищу з них вдалося, бо зберегли більш-менш склад. Пішли ряд гравців, Анастасія Богданова пішла, бо вийшла заміж, Діна Матвеєва народила двійню.

- Це поважні причини.
- Ну, звичайно ж. Як кажуть, за сімейними обставинами. Важливим моментом нашого успіху є те, що ми у цьому сезоні запросили у команду Аріну Білоцерківську. Вона значно посилила нашу гру і знайшла себе у команді. Вона грала у багатьох клубах, в Україні, за кордоном. А в Одесі змогла розкритися, проявити себе у повній мірі. Хоча і потенціал у неї ще є (посміхається – ред.)

- Помітно, що Аріна знаходить натхнення на кожну нову гру.
- Так. І вболівальникам це додає радісних емоцій. Також Наташа Колотовська додала. Є і вікові гравці, та сама Жанна Лиходєд, Свєта Калібабчук, багато років у команді, І виходить сплав досвіду і молодості. Мусієнко, Карп – це гравці, які мають ігровий час, і досить багато ігрового часу. Ну і звичайно ж Оля Краєвська, у нас перших номерів не було. Може я не до кінця змогла використати її потенціал цього року. Але все одно вважаю, що вона принесла користь.

- У другому матчі золотої серії з Динамо проявила високу результативність Юля Мусієнко (набрала 21 очко – ред.).
- Мені хотілося б сказати, щоб тренер збірної України звернув увагу на неї. Вважаю, що це майбутнє нашого жіночого баскетболу. Тренеру треба мати терпіння, щоб гравець дозрів, вона вже до цього моменту наближається. Ми не прискорюємо події, але і вона, і Кристина Карп, Ліза Мітіна, Юля Сергеєва – це молодь наша одеська варта уваги. Я зараз вже і Аню Сугак підключаю, Апановіч Лізу. Це дівчата 2000-го року народження. У нас є здібна молодь 2002-го року народження. Будемо працювати і вже працюємо з ними. Підключали їх протягом року до тренувального процесу головної команди.

- Ці дівчата саме можуть розглядатися кандидатами у тренерів збірних U-20, U-18.
- І U-16у нас є. У нас щороку є чималий список гравців.

- Звідки ви черпаєте резерви, зі своєї школи?
- Так, з нашої школи. Відзначу тренерів, що працюють з дівчатами –це Катерина Глухова, вона і мені допомагає, і з двома віковими групами працює. Канцлер Лідію Вікторівну, Іус Людмилу Степанівну. І по місту ще функціонують кілька груп початкової підготовки, які шукають перспективних і талановитих дівчат. Скажімо, Ліза Мітіна, вона з Ізмаїла, вчиться в Одесі і грає за нас. Прикро дуже – у нас є талановита дівчина, Наташа Булавицька, вона отримала травму, коли грала за збірну України на чемпіонаті Європи, але нажаль ми ще не прооперували її. Я думала, що федерація баскетболу України знайде ресурс, щоб якимось чином долучиться до вирішення цього питання. Бо ж вона у грі з Німеччиною отримала травму. Але все одно, ми будемо намагатися її відновити.

- А по якому віку вона виступала?
- Вона 1998-го року народження, тоді  командою керував Олексій Давидов. Вони грали на Чемпіонаті Європи і вона отримала ігрову травму. Ми хочемо, щоб наша молодь зростала, і у них є бажання прогресувати. Але все одно, щод досягнути результату, потрібен досвід. Досвід, і, відверто кажучи, у нас у передній лінії бракує гравців. Щоб стати чемпіонами Балтійської ліги, і щоб на майбутнє вони теж зростали.

- Чого забракло для виграшу Балтійської Ліги?
- Ми були дебютантами цих змагань, вперше брали у них участь. Так сталося, що через політичну ситуацію команди не хотіли їхати до України і ми усі ігри грали на виїзді. Знов таки, Таня Антонюк має стати мамою і вона не змогла закінчити чемпіонат. А у дозаявці ми не встигли дозаявити Борисенко Олю. І нам її бракувало. Але ми боролися у кожному матчі, програвали зовсім трохи, і те, у кінцівці матчів. У нас була коротка лава запасних. Тільки через це.

- Тренер бронзових призерок Чемпіонату України Олександр Аносов стверджує, що для нього найважливіше – зберегти склад. Ви стикаєтеся з цією проблемою?
- Так, звичайно. На наступний сезон це притання є також першочерговим. А ще знайти додаткове фінансування. Ми усі посміхаємося, усі добре говоримо, але дуже складно, коли одна людина, Анатолій Семенович Редер з ІнтерХіма, нас фінансує. Завдяки йому ми досягли цих перемог. Маємо можливість виступати і вигравати. А щодо складу, у нас теж є пропозиції, якщо взяти виступ у тій самій Балтійській лізі. Якщо ви слідкували, може помітили – коли ми грали фінальну частину з Маріамполем, вони стали срібними призерами Литви і володарі Кубку Литви. То ж ми у першій десятихвилинці матчу з ними реалізували вісім триочкових кидків. Судді нам потім казали, ми не знали, у нас свистки з рота повипадали, на що я їм відповіли – зате ви у другій половині добре свистіли (посміхається – ред.). Ну, ви знаєте, приймаюча сторона, домашня гра. У них проводять фінал, прийшли мер, інші представники влади, і тут така гра. Звичайно, дівчата молодці, у них характер загартувався, і тому багато пропозицій теж надходять.

- Господарі на ваших дівчат одразу ж поклали око?
- Звичайно. Підходили, і не лише з Литви. З Латвії, з Білорусі. Мені зараз агенти телефонують, цікавляться гравцями. Але хотілося б зберегти склад, і щоб Федерація Баскетболу України допомогла. Маю на увазі, по силах, по можливості.

- Після виграшу золотих медалей команда йде у відпустку?
- На Великдень відпочинемо, а потім зберемося. У нас ще триватимуть тренування. Старші дівчата не так часто тренуватимуться, а молодь – в обов’язковому порядку. У них – збори, треба підготувати. Та й індивідуально багато над чим треба працювати, у технічному, фізичному плані. Ми завжди тренуємося у травні. Червень-липень відпочиватимемо, а у серпні розпочнемо підготовку до наступного сезону.

- Тим більше у наступному сезоні завдання напевно стоятиме – утримати чемпіонство. Кажуть, це склажніше, ніж здобути його.
- Знаю, так кажуть. Але як тренер, я ще не була чемпіонкою України. Тому не можу сказати заздалегідь, простіше це чи складніше. Наступного року дізнаюся (посміхається - ред.).