Володимир Холопов: коли працюєш з жінками, маєш бути готовим до змін

Головний тренер національної жіночої збірної України Володимир Холопов, який народився у День весняного рівнодення 21 березня, вперше відзначив свій день народження у новому статусі. Він наставник (затверджено у вересні 2015-го – ред.) головної жіночої команди України.

- До чого Вас зобов’язує цей статус, і що можна занести собі в актив у порівнянні з попереднім Днем народження?
- Радий, що зустрів цей день у доброму гуморі, що збірна відіграла добре. Маємо чотири перемоги у чотирьох матчах кваліфікації ЄвроБаскету-2017.

- А статус головного тренера? Ви тепер серйозна людина.
- Я і до цього не був двірником (посміхається – ред.). Так, мені приємно бути головним тренером. Але ще більш приємно, що команда перемагає. Є результат – є работа, нема результату – немає роботи. Ця схема працює не тільки для головних тренерів.

- У вашій баскетбольній кар’єрі були дні народження, які вам запам’яталися, можливо саме цього дня грали важливі матчі?
- Було різне, ігри інколи співпадали з днями народження. Насправді, для мене день народження не є якоюсь особливою датою. Коли роки додаються, і ти вже не дитина, до цього ставишся спокійно. Нема ніяких спеціальних заходів і відповідно, емоцій. Це у дитинстві хочеш швидше прокинутися і отримати подарунок.

- Подарунки у вигляді перемог отримували на свій день народження?
- Співпадало так, що і вигравали, бувало, що і програвали. Щось особливе пригадати, що 21 березня трапилося щось таке? День весняного рівнодення. Зима здає позиції, і це добре (сміється – ред.)!

- Уявімо, коли у день народження граєте матч. У гравця – День народження, але ж у тренера до своїх підопічних завжди є зауваження. Будете їх висловлювати, чи відкладете на потім?
- Треба розділити особисте життя і роботу. Коли ти працюєш, ти професіонал, ти виконуєш свою роботу і за неї відповідаєш. І тут не можна пов’язувати зі своєю діяльністю день народження, або ж день весілля, або щось інше. Є робота, а є особисте життя.

- У команді День народження гравці святкують тортом на вечерю, якщо це на зборах, чи йдуть до найближчого кафетерію?
- Слава Богу, свято обходиться соком і тортом. За цим самим принципом і я виставлявся. Як кажуть, виставитися – це обов’язок іменинника. У колективі, у якому працюєш - торт, сік, може ще щось трохи, для дорослих.

- У день народження можна підбити підсумки, щось спланувати і зробити крок до наступної мети, погоджуєтеся?
- Напевно, з віком я розпочав керуватися іншими принципами у житті. Один з них: якщо хочеш розсмішити господа – склади собі плани. Я не складаю далеких планів. Ми живемо у такий час, що ситуація може помінятися будь-якої секунди, як у гірший, так і у кращий бік. Можна щось там собі метикувати, але заздалегідь не планую. Прагну жити, досягати результату, а час покаже, буде він чи ні.

- Дівчата, не хлопці, можливо тренера у День народження не сильно діставали своїми смс-ками?
- Чому ж, це приємні надоїдання. Коли телефонують. Або ж надсилають привітання дівчата – це завжди приємно. Мені приємно було прочитати привітання – ти розумієш, що люди до тебе ставляться не як до порожнього місця, а як до свого тренера, колеги, старшого товариша, нормальної людини врешті решт.

- Якби в Україні була б більш благополучна економічна, політична ситуація, про якісь баскетбольні плани можна було б говорити більш впевнено? Бо ж плани залежать від того, чим і як живе країна?
- Я говорив про те, що коли набудуєш планів, мало що виходить. Щодня намагаюся зробити щось добре, аби потім мати гідний результат – у баскетболі, на майданчику, у житті.

- Запитання не до дня народження, бо воно серйозне: тренеру складніше, ніж гравцю?
- У тисячу разів. З пошуком роботи у тренерів є питання. Образно кажучи, певною мірою тренери хворі люди. Якщо я з 10 років нічим іншим не займався. Треба було або ж раніше зав’язувати і займатися чимось іншим. Або ж коли вже ти втягнувся, прагнути досягати максимальних результатів у своїй професії. У мене такий тип характеру, що я не можу бути чимось середнім. Ти якщо займаєшся справою, маєш бути у ній найкращим, інакше нема сенсу нею займатися.

- Результат вже є - наступна перемога на очах рідних трибун над грандом коли ще буде!
- Але ж це проміжний результат. Сісти і пишатися собою, що виграв у Сербії, не можна – залишишся без роботи. Заспокоюватися небезпечно. Ти маєш думати, який матч ти виграєш наступним, як станеш чемпіоном Європи, як потрапиш на Олімпійські Ігри. Треба думати наперед. Але це у думках – але не будувати планів. У думках воно завжди є, але якщо ти собі скажеш – я собі запланував, тут я виграю, там ще щось зроблю, не вийде. Треба прагнути цього, але планову економіку і п’ятирічку за три роки – це за радянських часів було. Зараз такого нема. Та й багато чого може змінитися. Коли ти працюєш з жінками, маєш бути готовим до змін. Я навіть не знаю, чи зберемо ми у листопаді (на наступні матчі кваліфікації Євробаскету – ред.) той самий склад, що грав у лютому. У дівчат є свої плани. Хтось прагне вийти заміж, народити дитину, ще щось, і ти не можеш нічого планувати. Допоки не наступить вересень-жовтень, допоки не дізнаєшся, що вони залишилися у професії, не занурилися до кінця в особисте життя, і тоді ти можеш щось планувати. Але це короткочасні плани. Не далекосяжні. Але завжди перестраховуємося. Зараз у травні будемо проводити збори з людьми, які є кандидатами до національної збірної, перебувають у розширеному списку. І у травні я буду залучати переважно таких дівчат, які у випадку чого зможуть стати гідною заміною тим, хто не зможе приїхати з тих чи інших причин. Бо є більш дорослі дівчата, які мають свої плани на життя. З гравцями-чоловіками у цьому плані проостіше, з жінками – складніше. От саме жінки будують плани (сміється – ред.). а чоловіки живуть простіше.