Сербське баскетбольне диво, яке розбила збірна України

20 лютого жіноча збірна України з баскетболу зіграла домашній матч відбору до ЄвроБаскету-2017. Ця подія стала досить помітною в житті всього спортивного співтовариства країни. "Планета Баскетбол" роз’яснює, чому.

Про існування жіночого баскетболу в Україні згадують лише по великих святах, до яких прирівнюються виходи команди на міжнародні топ-турніри. Поєдинок 20 лютого суттєво вирізняється на тлі інших та привертає велику увагу баскетбольного товариства.

Так, це всього лише матч кваліфікації до континентального форуму. Так, ледь закриється чергове змагальне вікно для жіночих збірних, як про колектив Володимира Холопова забудуть на найближчі півроку... Але, послухайте, далеко не кожен день в Україну приїжджають діючі чемпіони Європи найсильнішим складом та ще й оточені воістину казковим ореолом!

Статус
Титул чемпіонок Старого Світу, завойований сербками в 2015 році, - перший більш-менш значущий в історії національної команди успіх. На межі тисячоліть колектив намагався утвердитися на континентальній арені, але далі чвертьфіналу ЄвроБаскету не добирався. Потім країну накрила війна, розруха, тотальне знищення спортивної інфраструктури - і жіночий баскетбол виявився похований під руїнами на добру декаду.
Лише п'ять років тому клуби і збірна Сербії почали робити боязкі кроки по поверненню в вищий світ. А потім, трохи зміцнившись, рвонули на Олімп так, що п'яти заблищали! Нове молоде покоління зухвалих дівчат, вирощених на базі белградського "Партизана", без всякого страху і докору виходило на заруби з грандами. Леді розуміли: виковуючи славу країні, кожна отримує шанс бути поміченою скаутами, отримати хороший контракт і виїхати за кордон, забезпечивши себе практикою на топ-рівні, а близьких - засобами до гідного існування. Набравши досвіду в солідних чемпіонатах і знову зібравшись разом у національній команді, сербки з 2013 по 2015 роки зробили найвидатніший прорив в світі "ігровиків" на земній кулі. Спочатку команда Марини Мальковіч сенсаційно дісталася до півфіналу ЄвроБаскету і завоювала право ступити на паркети світової першості. Потім посіла восьме місце на "мундіалі", а минулого літа приміряла чемпіонську корону континенту, вперше в історії кваліфікувавшись на Олімпіаду!



Щоб ви розуміли: на момент зльоту це була справжнісінька команда "ноунейм", де середній вік гравців становив 25 років. Їх ніхто не сприймав всерйоз (нехай по молодіжці ці дівчата і давали джазу на континенті), їх ніде не котирували як конкурентів, їхні лідери моталися по клубам середньої руки і сприймалися як ефективні, але аж ніяк не статусні баскетболістки. І ось такі дами відразу поставили на коліна всю матінку-Європу і перетворилися в законодавців мод.

Сестри

Головною рушійною силою балканок є сестри Дабович - Ана і Міліца. Остання, капітан команди, старша і яскравіша. Дівчина з неймовірною харизмою, заплямована татуюваннями навіть на інтимних місцях, веде провокаційні сторінки в соцмережах і прикрашає появою будь-який телевізійний ефір, більше схожа на світську левицю, ніж на спортсменку. Особливо коли одягає щось леопардове, хватає під мишку карликову собачку на прізвисько Мрвіца і приймається лупити селфі з качиніми губками направо і наліво. Однак кожен, хто настільки однобоко візьметься сприймати Міліцу, дуже швидко про це пошкодує. По-перше, тому що за словом в кишеню вона не лізе - і спокійно відшиває навіть альфа-самців. А по-друге, на майданчику Дабович-старша творить воістину чарівні речі.

І так, те, що Міліца - людина без комплексів, допомагає їй як в спортивному, так і в цивільному житті. Її пристрасть, готовність боротися до кінця і вміння розкріпачити подруг по команді регулярно "перезавантажували" сербок в критичних ситуаціях. Після чого команда витягувала просто неймовірні матчі - як, скажімо, півфінал ЄвроБаскету-2015 проти білорусок.


Ана - повна протилежність старшій сестрі. Пекельна брюнетка набагато скромніше тримається на публіці, особливо "оголенням" не козиряє і взагалі намагається вести себе благонадійно, щоб не потрапляти на перші шпальти газет без спортивного на те приводу. Однак на паркеті Дабович-темненька перетворюється на справжнього диявола, який хіба що не висікає з паркету іскри копитцями - тут доречно згадати, що саме Ана стала MVP торішнього ЄвроБаскету.

Крім того, саме тендітна зовні захисниця є єдиною представницею Сербії в НБА, захищаючи кольори "Лос-Анджелес Спаркс". Цікаво, що обох сестер виховав в баскетбольному ключі батько, який понад 25 років трудився з жіночими колективами. Крім них, на паркеті також виступала і третя представниця сімейства Дабович, Джеліко. Однак в спорті вона домоглася значно менших успіхів, ніж сестри, хоча і пробувалася в складі знакового для країни клубу, "Партизана". Ана ж з Міліцою продовжують фамільні традиції і піклуються одна про одну.

Тренер

Марина Малькович дуже крута. Хоча, хіба може бути іншою жінка, вихована чотириразовим переможцем Євроліги? Легендарний коуч Божидар Малькович наділив дочку не тільки всіма благами тріумфальних баскетбольних генів, але і рисами жорсткого характеру. Дама зі сталлю в голосі, залізною хваткою і титановою волею знає собі ціну. Вона ніколи не йде на компроміси в тих питаннях, які суперечать її життєвим засадам, і одним лише поглядом може поставити на місце знахабнілого співрозмовника або бунтівного гравця.

При цьому Марина дозволяє собі залишатися жінкою в питаннях, які безпосередньо на якість роботи не впливають. Скажімо, в ході ЄвроБаскету-2015 вона закохала в себе публіку, взявшись все більш яскраво одягатися на матчі з просуванням команди по турнірній сітці. За фактом, чим ближче до фіналу переміщалися сербки, тим глибше відкривалося декольте тренера, більш яскравим ставало оздоблення на чоботях, а сова-амулет на грудях сяяла яскравіше начищеного самовару. Тому в кадр коуч Малькович потрапляла зовсім не рідше підопічних.

З іншого боку, вона заслуговувала перших планів на екрані результатами роботи. По суті, саме вона, взявшись за відновлення "Партизана" в середині 2000-х, мало не самотужки підняла жіночий баскетбол країни з руїни. Марина виховала кістяк майбутньої зоряної збірної. А тому, пам'ятаючи про роки негараздів і про те, як вони спільно долалися, сьогодні за тренера готова вмирати кожна підопічна. Плюс до всього, поставивши "чорно-білих" на крило, Мальковіч не зупинилася в розвитку.

Сьогодні вона - рульова французького "Ліона", який зібрав під свої прапори Міліцу Дабович і Даяну Бутуль. Слідом же за рекомендацією тренера рушили в табори вже знакових європейських дружин і їх соратниці: триразова переможниця Євроліги Соня Петрович в чеському УСК, Олена Мілованович допомагає турецькому "Бешикташу", Тамара Радочай в угорському "Дьорі".

Дух
Раніше ніколи не доводилося зустрічати більш згуртованого, дружного і по-доброму божевільного жіночого колективу. Нехай в організаційних питаннях Мальковіич змушувала їх під час ЄвроБаскета дотримуватися суворої дисципліни: в їдальню всі були в однаковій формі, ледь не по команді відправлялися на відбій. Але, боже мій, навіть в цій рутині дівчата знаходили кайф - і насолоджувалися кожною хвилиною, проведеної разом під прапорами збірної. За сніданком вони могли співати караоке під телефон, втягуючи в шоу асистентів тренера. Днем, перед від'їздом на тренування, влаштовувати імпровізовану розминку біля автобуса, а після гри вести пряму трансляцію святкувань з роздягальні для фанатів.

Сербки жили за принципом "один за всіх і всі за одного". Ну а зовсім вже безмірним повагою Старий Світ перейнявся до них після перемоги над білорусками (74:72) в півфіналі ЄвроБаскету-2015. Тоді один з порталів країни опублікував на своєму ресурсі відео з автобуса збірної. Там в оточенні подруг натуралізоване американка Даніель Пейдж співала "Боже Правді" - сербський гімн мовою оригіналу. Для довідки, центрова ні дня не провела в тамтешній національній першості, не мала ніяких балканських коренів. А слова твору вивчила з поваги до нової батьківщини і любові до подруг. На той момент це було вражаюче видовище. Та й зараз, знаючи передісторію, від перегляду відео мурашки бігають по шкірі.

Загалом на таку видатну команду просто життєво важливо глянути своїми очима.