Наталя Жержерунова: Зараз можемо забезпечити збірну на найвищому рівні

У свій день народження менеджер збірних команд України з баскетболу Наталія Жержерунова попри лютневу метеоколотнечу вчасно дісталася офісу ФБУ, аби взяти участь у засіданні тренерської комісії. На порядку денному був аналіз виступів чоловічої кадетської збірної U-16 на турнірі у Туреччині. Наталія "вела" команду у Самсуні, але зараз вже стрімко наближається випробування за участі іншої збірної – національної жіночої у кваліфікації ЄвроБаскета (поєдинок Україна – Сербія відбудеться у Києві 20 лютого, Люксембург – Україна – 24 лютого у Люксембургу). Вершину айсбергу побачать глядачі під час матчу у Палаці спорту, а невидима частина – компетенція пані Наталії.

- Можна сказати так: якщо головний тренер жіночої збірної України Володимир Холопов відповідає за результат на майданчику, то моя зона відповідальності – забезпечення матчу. Умови проведення, матеріальна база, прийом гостей, суддів. Усе це лежить на плечах команди менеджерів.

- Ви також відповідаєте, щоб дівчата, яких викликав на матчі головний тренер Володимир Холопов, без проблем дісталися місця проведення тренувальних зборів?
- Розпочинається усе з того, що я разом з тренерами визначаю, де відбуватимуться збори і потім починаю організовувати, наприклад, якщо зараз це Конча Заспа, ці збори з моменту, що дівчата мають вилетіти з розташування своїх клубів, зручними рейсами, стиковками, і прибути вчасно на збори. Завершуючи тим, що вони мають розлетітися потім. Отже, авіа перельоти, організація проживання, харчування, розклад тренувань - усе має бути узгоджено, щоб не було жодних збоїв. У нас велика команда – тренерський склад, це тренерський склад. Ще є лікарі, які у тому числі контролюють харчування. Не забуваймо про екіпіювання збірної – це теж входить у мої повноваження.

- Як швидко ви пристосувалися до кабінетної роботи (у пам’яті багатьох вболівальників Наталія залишилася чарівним і чудовим гравцем Тім-СКУФа, Козачки, Донецька, київського Динамо – ред.)?
- Вже йде шостий сезон моєї роботи (торік Наталя усе ж таки зіграла за Динамо у Чемпіонаті України – ред.) Перший сезон моєї роботи був і складним і легким одночасно. Бо моя діяльність у новій якості пов’язана з улюбленою справою. Я просто перейшла, так би мовити, на інший бік майданчика. Я знала, як воно має бути, і прагнула дотримуватися цього. Хочу учасникам баскетбольного процесу продемонструвати, як мають виглядати збори, турніри, як мають ставитися до національної збірної.

- За часів ваших виступів діяльність менеджерів була так само відлагодженою?
- Я не можу сказати, що про збірні не піклувалися. Про національні чоловічу і жіночу збірні дбали завжди. Інша справа, які були можливості. Раніше, можливостей, маю на увазі, фінансових, бракувало. Зараз ми можемо забезпечити збірну, якщо ми конкретно говоримо про жіночу, на найвищому рівні.

- Але ви займаєтеся, усіма збірними?
- Так, звичайно. Сьогодні вже справа, як кажуть, йде по накатаній. Працюю спільно з тренерами для досягнення максимального результату.

- Ви почуваєтеся своєю у такому чоловічому колективі?
- Я не можу сказати, що він вже прямо такий чоловічий. Я не помічаю відмінностей між нами у професійному плані. Для мене це колеги, з якими я працюю. Мені з ними комфортно, вони мене бережуть, і це мені дуже подобається (сміється).

- У будь-якому разі емоційна атмосфера на роботі позитивна?
- Переважно так, виникають інколи приводи понервувати. І саме тоді мої колеги чоловіки мають витримати це. Завжди приємно, коли трапляються напружені моменти, а я максималіст, хочу, щоб усе відбувалося бездоганно, і певні нервові емоції випромінюю, але проходить хвилина, і ми усі проблеми в обговоренні вирішуємо. Я жінка емоційна, і на якусь мить відчуваю, що проблема катастрофічна, чоловіки реагують на все набагато спокійніше.

- Ваша робота мінімізує претензії гравців до тренера і менеджера?
- У нас такого немає, що у разі виникнення проблеми завинив менеджер. Гравці сприймають нашу команду, мене і тренерів, як одне ціле. Якщо гравцям щось не подобається, вони не обиратимуть, до кого звернутися, хтось один винуватий, чи другий, чи третій. Але у нас ще не було таких скарг, щоб комусь щось не сподобалося настільки, щоб це відбилося у пам’яті. Намагаємося вчасно залагоджувати питання у момент їх виникнення.

- Під час першого матчу кваліфікації ЄвроБаскету Україна – Люксембург вас можна було бачити в епіцентрі подій. Ну хіба що на майданчику вас не було.
- Я перебуваю з командою, за лавою запасних. І продовжую виконувати організаційні функції. Якщо вже ви згадали матч з Люксембургом, то до мене підходила голова делегації Люксембургу шість чи сім разів. Зі своїми побажаннями, які я мала виконати для команди Люксембургу. Наприклад, для них проблемою були надмірна гучність у колонках, певна нестача роздруківок статистичних даних… Я продовжую працювати, налагоджувати організаційний момент між командами. І коли ми граємо у Палаці спорту, я вже займаюся не лише своєю командою, а й командою наших гостей. Щоб не тільки у нас все було гаразд із забезпеченням, а й і у суперниць. Скажімо, збірна Люксембургу забула планшет для проведення тактичних занять, і я мала цю дощечку знайти у найкоротший термін. Тобто, лише здається, що я там сиджу  і дивлюся гру. А насправді у мене продовжується робота.

- Не сумніваюся, що ви її (дощечку-ред.) знайшли у Палаці спорту?
- Звичайно ж. Інакше б я не була менеджером збірної. Але часом це можна назвати функціями кризового менеджера (сміється).

- Тобто, на грі Україна – Сербія ви також будете перебувати у командній зоні?
- Якщо мене допустять. Перебувати на лаві запасних – це честь. Честь бути у лавах команди. І мені буде дуже приємно, якщо мені дозволять там бути. Я координую свої дії з тренером, може у нього є своє бачення. Але сподіваюся, що буду поруч з командою.

- Бажання підказати щось дівчатам  в емоціях матчу не виникає?
- Абсолютно. Я можу тільки похлопати і підтримати їх. Жодних розмов я не веду, тому що я займаюся іншим. Я вже переключилася. Я можу тільки переживати, споглядати, підтримувати їх.

- Що побажаєте собі у День народження?
- Я сьогодні почула чимало теплих слів. Друзі бажають, щоб у мене завжди був піднесений настрій. А настрій залежить від чинників: від надійних друзів, від любимих людей, від добре зробленої справи. Усе комплексно. Хотілося б, щоб усе було гармонійно. То ж, побажаю собі гармонії.