_pictogram.svg.png)
Головний тренер столичної ДЮСШ-12-БАМГ експериментує у матчах ВЮБЛ. У першому поєдинку 4 туру Будагьян зі своїми підопічними позбавив ужгородську ДЮСШ-2 шансів боротися за медалі чемпіонату
- Вихід до наступного етапу Чемпіонату ми вже собі гарантували. У нас було шість перемог і одна поразка. То ж принципового значення ця гра не мала, хіба що з якого місця ми пройдемо далі. Були певні напрацювання і діти плутали взаємодію. Ми граємо у найпростішу взаємодію, і ускладнювати її поки що не варто. Більше обіграшів один в один. Намагаємося, щоб великі гравці були більш польовими. Нажаль, не завжди це виходить. Але інколи діти дають привід для радості. Отже, не мала значення перемога, важливо було, що ми награємо у цій грі. Тому не надто виразно грали. Вони робили те, що поки не вміють.
- Скільки дітей у вас у команді грають?
- На даний момент по 2002-му р.н. заявлена 21 дитина. На таку кількість гравців у сезоні я і розраховую. Кілька дітей 2002-го р.н. тренуються з на рік старшими хлопцями 2001-го р.н. і навіть їздять з ними на чемпіонат ВЮБЛ. Я думаю, коли граєш з більш старшими з'являється закалка. Вона дозволяє більш виразно виглядати серед гравців свого віку.
- Ви готуєте дітей для якоїсь команди?
- Ні, ми не готуємо. Зрозуміло, мета будь-якого тренера – щоб його підопічний виріс, як гравець і заграв у якійсь команді. Але нема такого, що ми працюємо свідомо під якийсь клуб. На мою думку, у 10-11 класах вже побачимо, хто що з себе уявляє. І чи зацікавляться клуби конкретним юнаком. Дай Бог, щоб один-два гравця з нашої команди дісталися такого рівня.
- Ці діти вчаться у звичних школах, чи у спортивній і мають по два тренування на день?
- На даний момент нема можливості двох тренувань на день. Але вони забезпечені залом і тренуваннями сім днів на тиждень. З них 5-6 і гра, або ж 3-4, відпочинок і гра. В залежності від змагального процесу.
- Наскільки просто захопити дитину баскетболом, або ж як не відвернути його від баскетболу. Бо ж тренери під час матчів нервують?
- Такі моменти у багатьох тренерів присутні, і якщо він їх у себе бачить, прибирає. Перше, що ми маємо зробити – не образити молоду людину, яка прийшла до нас з бажанням грати у баскетбол. У тренувальному процесі можна зачепити його самолюбство, його Я, але це треба робити тонко, щоб дати дитині позитивний імпульс, поштовх. Цим хлопцям зараз по 13 років. Починається перехідний вік і тренеру безумовно, треба бути психологом. Адже вони вже маленькі-дорослі люди.
- Якщо команда виграє, це свідчення того, що з психологією у вас все гаразд, так?
- Якби я не знаходив з ними спільну мову, вони б так масово не приходили на тренування. Як тренер, я окрім команд 2002-2003 р.н., веду ще 2005-2006р.н. На даний момент наша ДЮСШ-12 співпрацює з Академією баскетболу. Та допомагає з покращенням умов тренувань, ремонтом у залі, інвентарем, формою. Як правило, спортшкола не завжди має можливість надати дитині і м'ячі, і форму, і виїзди. Академія у цьому допомагає. Якщо виїзди не вдається повністю оплатити, то хоча б частково, і вже батькам набагато простіше. Ще один плюс – ці хлопці живуть переважно поруч. Вони всі з одного району, Відрадного. За будь-якої можливості персональної роботи варто лише подзвонити, і дитина вже через 20 хвилин у спортзалі, перевдягнена і готова до роботи.
- Ви стежите за тим, як вчаться ваші хлопці. Бо можна добре прогресувати у баскетболі, а на уроках навпаки.
- Ми з цим боремося. Я прагну їм це пояснити трохи по-іншому, щоб їм було цікавіше сприймати цю обов'язкову інформацію. Гарний гравець, який погано навчається, не зможе потрапити до університетської команди і грати. А як правило, сильні команди – університетські. Якщо ж він буде погано вчитися, він потрапить в яке небудь ПТУ, в якому нема сильної команди. І це їх стимулює до навчання. Деякі не дослухаються, коли їм кажеш, що не будеш вчитися, не станеш великою людиною. Їм начеб-то по барабану. А коли заводиш розмову про улюблений баскетбол, вони змінюють точку зору. Виходить, баскетбол допомагає їм вчитися.
