_pictogram.svg.png)
Телефонний дзвінок прес-служби ФБУ застав киянку на валізах. Після новорічно-різдвяних свят вона поверталася до розташування свого клубу у Казахстані.
- У нас була невеличка перерва, пов’язана зі святами. Радію, що вдалося відпочити. У чемпіонаті Казахстану я граю вже другий рік, у попередньому сезоні виступала у команді "Астана". А тепер захищаю кольори клубу "Окжетпес" з Кокшетау.
- У вас там є ціла українська компанія (Науменко, Спітковська, Шматова, - ред.), це полегшує життя на чужині?
- Там вже можна український прапор встановлювати (сміється). Мені подобається, ставляться до нас дуже добре, та й фінансове забезпечення на висоті. Усі дружні дівчата. А тренує нас другий тренер збірної України Сергій Вознюк. У побутовому плані проблем теж нема, ми живемо на службових квартирах. Автобус команди збирає гравчинь, хто де мешкає, великий автобус у нас, і везе на тренування. У вихідний день ми збираємося командою, можемо у кафе піти, чи у кіно.
- Останнім який фільм дивилися? Чи ви в кіно тут ходили на новорічних канікулах?
- Не було часу на кіно. Родичів багато, усім хотілося приділити увагу.
- Новорічні канікули для деяких дівчат – випробування для того, щоб залишатися у формі.
- Ви на проблеми із зайвою вагою натякаєте? Ні, мені це не загрожує, я тендітної статури (сміється). З цим все гаразд.
- Графік матчів щільний, не дає вийти з форми?
- Ну ось зараз ми приїдемо, і почнемо баскетбольний марафон. 20-21 січня з одеським Інтерхімом граємо, далі матчі 25-26 і 28-29 січня. Це все Балтійська ліга. А регулярний чемпіонат Казахстану непопулярний. Лише три команди, і ми раз на два місяці між собою граємо. То ж головний турнір для нас – це Балтійська ліга.
- І як, успішно граєте?
- В останньому перед новим роком матчі грали у Литві, виграли з перевагою у 50 очок. І це при тому, що я лише місяць у Казахстані після Бельгії (влітку Людмила Науменко виступала у тамтешній команді "Кастор Брейн"). Команда ще не зовсім зігралася.
- Головний тренер збірної України Володимир Холопов розповів, що вас у Бельгії вилікували після травми.
- Відновили так, що тепер у мене та нога, яка була травмованою (розрив хрестоподібних зв’язок і меніск - ред.), сильніша за здорову. Вони дуже професійно відновлювали. Не дозволяли, поки м’язи не зрослися, з м’ячем взагалі нічого робити. А вже потім ногу закачала і все стало добре.
- Скільки часу вам потрібно, щоб знайти спільну мову на майданчику з партнерками у новій команді?
- Якщо гравці досвічені, то швидко спільну мову знайдеш. Скажімо в Кокшетау виступають ще гравчиня збірної Женя Спітковська, Віка Шматова. Я з ними швидко зігралася.
- Володимир Холопов назвав серед ваших переваг – вміння читати гру. Де навчилися читати баскетбол?
- (сміється) Тренери навчили. Постійно для себе щось покращую, дивлюся, як інші грають, не стою на місці.
- З якого віку вас захопив баскетбол?
- Років з дев’яти. Раніше я займалася легкою атлетикою, тренер побачив, а я висока дівчина, і переконав, що баскетбол – це моє. Мені сподобалося. У нас був спортивний клас. Хлопчики ходили на футбол, а дівчата – баскетболістки.
- Клас був у звичній школі?
- Так, його спеціально створили. Щоб ми зранку тренувалися, далі – заняття. Це було у школі №7 у Переяславі-Хмельницькому. Баскетбол там і зараз у пошані. Після 11-го класу мене забрали у Київ і почалася професійна кар’єра.
- Стрімко наближається матч відбору на ЄвроБаскет Україна - Сербія. Це ваші головні конкурентки. Як налаштовуватися на такі матчі?
- Секретів ніяких немає. Треба викладатися повністю на майданчику, не дивлячись на те, проти кого ведеш боротьбу. Треба грати, як в останній раз. У нас все вийде. Я не вважаю нашу збірну слабкою. Сербія – така ж команда, як і ми, треба виходити на паркет з думкою про перемогу. І все буде гаразд.
- Наскільки у таких матчах може допомогти вболівальницька підтримка?
- Звичайно, коли вболівальники підтримують, це додаткова мотивація. Як кажуть, вдома і стіни допомагають. Коли заповнені трибуни, аж мурашки по спині бігають. Це сильний додатковий стимул. Так що, приходьте до Палацу спорту 20 лютого.
