Головний тренер аматорського баскетбольного клубу "UDави" і президент Федерації баскетболу м. Києва Олег Рубан підбив підсумки кубкового матчу з "Кривбасом", який виграли криворіжці (55:81).
Читайте:Тренер "Кривбасу": велике дякую "UDавам" за цей досвід- На початку матчу ваші підопічні регулярно зривали оплески трибун, але потім приводів радіти поменшало. Чому?
- Ми усі розуміли, що таке "Кривбас". Але ніхто не думав здаватися. Як могли, прагнули залишатися у грі, але, нажаль, не завжди усе вдавалося. Прикрі помилки мали місце. З-під кошика не забивали хлопці, необов’язкові втрати. Але це все залежить трохи і від віку. Тому не вистачило фізичних кондицій. Ми не проводили, нажаль, передсезонних зборів (сміється – ред.). Тому нас і не вистачило на увесь матч.
- Але бажанням очі ваших гравців палали.
- На цих людей треба дітям приходити дивитися. І вчитися у них тому, як вони у свої нескромні роки вбиваються за м’ячем, тягнуться, падають, стараються, не жалкують себе. Тому ми і заявилися на цей Кубок, щоб наша зміна дивилася, як треба себе поводитися на паркеті, не здаватися, бути відданим баскетболу, любити цю гру по-справжньому. У нашому складі половина гравців тренує зараз дітей. Вони сиділи на трибунах разом з батьками, реагували на нашу гру своїми оплесками. І тепер діти знають, що це тренери не з вулиці, не з базару. А це дійсно люди, які трохи обізнані у баскетболі. Тому я їм дуже вдячний. Ім можна показувати якісь тактики, але їх зовсім не треба налаштовувати на гру. Повірте, зараз між ними у роздягальні йде досить жорстка, чоловіча розмова. Тому що у цих людей, у того ж Харченка, Савченка, Базилевського, та кого не візьми, у них у принципі не може виникнути думки поступитися, не віддаватися грі.
- Тобто, у Кривому Розі ви гратимете на перемогу?
- Інших варіантів не може бути. Не зовсім вдало зіграли кілька гравців, думаю, у Кривому Розі вони додадуть у впевненості. Будемо боротися. З цим складом? Навіть якщо я скажу, заспокойтеся, вони мене прибють, виженуть з лави, тому що ці люди – професіонали справжні.
- Як вам вдалося заявитися до турніру, вам запропонували?
- Ми теж сплатили заявочний внесок. Тут половина команди – вікова категорія 40 плюс. Захищає честь України на чемпіонатах Європи, і головний поклик – люди просто хочуть грати, прагнуть скористатися своїм шансом. Вони завжди готові боротися.
- Команда "UDaвів" – це ситуативно зібралися люди, чи це команда з історією?
- Це команда, яка має десятирічну історією. Вона по-різному називалася. Ми регулярно граємо у чемпіонаті Києва, у Лізі Монстрів. Ми граємо три роки, ось вже четвертий буде, у міжнародній лізі любительській. Тричі поспіль вигравал цю лігу. У ній грають Литва, Латвія, Білорусь, Росія. Навіть Швеція була у цьому році, Фінляндія, Польща. Це команда з гарною історією і ми постійно граємо в усіх турнірах. А тут видалася така нагода зіграти у Кубку, з найкращими командами України.
- З ветеранами зрозуміло, вони отримують задоволення від гри. А чи є гравці, які завдяки таким матчам отримають досвід і матимуть перспективу стаи професіоналом?
- Чому ні? Обов’язково. Я можу навеси приклад. У команді "Авангард" минулого року грало чотири-п’ять гравців, яких взяли з Ліги Монстрів – любительської ліги. І зараз усі вони грають у Суперлізі, хто менше, хто більше.
- Прізвища можете назвати?
Так, звичайно. Маслюченко, Корчагін, Шумейко, Сергій… вилетіло прізвище, грає у Львові.
- А зараз у вас є молоді хлопці?
- Звичайно є. У нас наймолодший – 39 років йому! (сміється). У нього усе ще попереду. Тому йому потрібно тренуватися
- Це хто такий?
- Є хлопці, і Тарас Кметюк, і Діма Гречкін. Усім під сорок. І завдяки їм у Лізі монстрів ростуть молоді гравці і розкриваються, про яких ніхто не чув і не знав.