_pictogram.svg.png)
Найбільше запитань уболівальників на Фейсбук-сторінці Федерації баскетболу України було адресовано Олександру Липовому. Після одного з тренувань збірної прес-служба ФБУ поспілкувалася з Олександром.
- Чи є нині якісь відмінності в роботі порівняно зі збірною Майка Фрателло?
- Інша фізична підготовка: у Майка відразу вводили і тактику, і фізику, а нині на ранкових тренуваннях приділяємо увагу винятково фізпідготовці. У Майка і над фізикою працювали з м’ячами, а зараз більше бігаємо без м’яча. Це європейська школа, у Майка – американська. Але деякі вправи наш тренер Євген Вікторович узяв у Майка Фрателло, він не хоче кардинально змінювати систему підготовку, адже багато гравців залишилися з попереднього складу збірної.
- У Фрателло було більше асистентів, ніж у Мурзіна. Як нині розподіляються обов’язки тренерів? На кожного лягає більший обсяг роботи?
- Звісно. Втім, зараз на зборах менше гравців, ніж було раніше. Так, у тренерів багато роботи, однак вони приділяють увагу кожному з нас, бачать усі помилки, підказують, як їх корегувати. Немає жодних проблем.
- Як Ви вважаєте, чи додали Ви за останній сезон як гравець, якщо так, то в чому саме?
- Я вважаю, що кожен гравець за сезон, якщо не фізично, то технічно додає, особливо коли працює з новим тренером, до команди приходять нові гравці, зокрема, гравці, котрі набагато старші, досвідченіші, вони щось підказують, і ти все це береш собі на майбутнє.
- Чи є якась визначеність стосовно наступного сезону?
- Були пропозиції з Румунії, пропонували грати в Єврочелленджі. Я вирішив ще почекати, хочеться чемпіонат посильніше, ніж румунський. Агенти цим займаються. Мої думки нині лише про збірну.
- Кілька запитань надіслали Ваші вболівальники з Харкова. В Харківській аматорській баскетбольній лізі було 43 команди. Знаю, що Ваш брат Григорій грає там. Чи вдається вам разом пограти? І чи стежите за його результатами і за ХАБЛ у цілому?
- Ми зідзвонюємося після кожної гри. У нього сильна команда, тому я знаю, що майже завжди вона перемагає. Тому питаю, як він зіграв. Разом граємо нечасто, лише в міжсезоння, коли я приїжджаю влітку додому, він мене тренує, оскільки він є персональним тренером у тренажерному залі. Готувався разом з ним до збірної. Також цього року ми взяли участь у змаганнях зі стрітболу в Харкові, грали за одну команду.
- Чи хотілося би Вам, щоб у Харкові нарешті була команда Суперліги?
- Я про це мрію, певно, з того часу, як почав професійну кар’єру. Хотілося би грати в рідному місті, щоб мої батьки, мої близькі, мої друзі приходили на матчі, і підтримували мене у своєму рідному місті. Сподіваюся, що в майбутньому все зміниться, ситуація в Україні налагодиться, і команда Суперліги буде не тільки в Харкові, а й у інших містах, наприклад, на Заході України з’явиться більше команд Суперліги.
- Чи спілкуєтеся Ви з харків’янами, котрі грають в інших клубах?
- Якщо є така нагода, зустрічаємося з Глєбовим, з Сізовим. Це не завжди вдається, адже у нас є певний режим, і якщо вечірнє тренування завершується пізно, то ми вже не можемо вийти, погуляти, поспілкуватися, тому частіше спілкуємося в телефонному режимі. Зараз у збірній підтримуємо один одного на майданчику і поза ним.
- Уболівальники у Вас є не тільки дорослі, а й діти, котрі займаються баскетболом. Гравець національної збірної – приклад для підростаючого покоління. Наскільки це стимулює?
- Хочеться показувати свої найкращі якості на майданчику. Коли два роки тому ми з Дмитром Глєбовим приїхали до харківської спортивної школи, показали майстер-клас, привезли подарунки, видно було, що дітям це подобається, хотілося би робити щось подібне частіше. Щоб у різних містах України гравці збірної приходили до дітей в школи, показували майстер-класи, спілкувалися з дітьми. Юнаки дивляться по телевізору чи в Інтернеті наші ігри, тому їм буде цікаво, щоб ми приїхали, показали щось нове. Вони розкажуть своїм друзям, що в баскетбольній секції цікаво, заохотять приходити займатися баскетболом та навіть в Інтернет викладатимуть фото або відео з наших майстер-класів, поширюватимуть серед друзів, і таким чином, більше дітей будуть прагнути займатися баскетболом. Дітям цікаво, коли привезеш, приміром, якісь плакати з автографами гравців збірної або відповідатимеш на їхні запитання, наприклад, про гру проти команди США. І сам отримуєш задоволення від спілкування з дітьми. Якби була можливість, наприклад, щорічно проводити такі акції, поїздити українськими школами, це допомагало би дітям розвиватися. Артем Гусєв і Руслан Отверченко займаються таким проектом, і я знаю, що дітям це дуже цікаво. От зараз проходять юнацькі чемпіонати Європи, які показують, що нашим збірним дечого бракує для перемог, можливо в дитинстві якраз чогось не додали на тренуваннях.
- Які інші види спорту, крім баскетболу, Вам подобаються?
- Дивлюся змагання з легкої атлетики, подобаються спринти. Є кумири: ми торік дивилися, як тренується Усейн Болт просто до втрати свідомості. Це мотивує, коли дивишся, як люди викладаються, віддають стільки за ці 10 секунд, скільки ми, певно, за півтори години гри не віддаємо. Люблю пограти в настільний теніс. Раніше грав з хлопцями в футбол, у баскетбольному залі в міжсезоння ми грали 5 на 5 у футбол для підняття бойового духу, для згуртованості команди. А в дитинстві півроку займався хокеєм, і не знав навіть, що обрати між хокеєм і баскетболом. Мені дуже подобався хокей, він подібний до баскетболу тим, що теж силовий, швидкісний вид спорту.
- Чому все таки обрали баскетбол?
- Він мені більше вдавався. І в теплі все таки краще.
- Що Ви хочете сказати вболівальникам, котрі дивитимуться матчі ЄвроБаскету і підтримуватимуть вас?
Передусім хочеться сказати спасибі за те, що вже зараз вони нас підтримують, слідкують за нами, надсилають нам запитання, пишуть багато слів підтримки, бажають нам удачі. Хочеться, щоб більше вболівальників приходили на баскетбольні матчі. Сподіваюся, що все таки хтось з уболівальників матиме змогу приїхати до Риги і підтримати нас там, навіть один прапор України буде приємно бачити на трибунах, це нас стимулюватиме.
