_pictogram.svg.png)
Виявляється, на певному рівні фізичної підготовки спортсмена його результат на 80% залежить від психологічної підготовки, точніше, від його настрою і установки щодо того, що відбувається на тренуванні або під час змагань – так вважає консультант по спортивній психології Джордж Хэншоу. Для того, щоб показати результат в залі або на стадіоні, необхідно цілеспрямовано тренувати свою психіку, інакше тіло просто не буде реагувати на її ментальні запити.
Цю точку зору поділяє професор Стаффордширського Університету Марк Джонс. Він виявив різницю між сприйняттям спортсменом змагання як виклику чи як загрози. Іншими словами, люди діляться на тих, хто реагує на стрес негативно, і тих, кого стрес мотивує. Причому якість такої реакції піддається тренуванню. Професор і його команда вважають, що показники серцево-судинної реактивності на виклик допомагають передбачити результат спортивного змагання. У людей, які у відповідній ситуації сприймають виклик позитивно, серце починає викидати більше крові, і кровоносні судини розширюються, що забезпечує швидкий рух крові до мозку. Таким чином, тіло цих людей адаптується до стресової ситуації, готуючись пройти випробування.
Якщо ж у відповідь на змагальну ситуацію, людина відчуває загрозу, частота його серцебиття теж змінюється, проте кількість крові, що викидається в хвилину залишається без змін, а судини звужуються, перешкоджаючи нормальному мозкового кровообігу. Це оборонна реакція, в якій людина, як правило, панікує. В такій ситуації, борець на килимі не рветься в бій або навіть зовсім завмирає, тільки тому що намагається обдурити себе, закривається від реальності замість того, щоб поставити себе у змагальну ситуацію, в якій потрібно чогось досягати.
Так що ж ми можемо зробити, щоб ефективно налаштуватися на сутичку (змагання)? Професор Джонс вважає, що головний спосіб – концентруватися на тому, що у нас під контролем. Він наводить у приклад тактику тенісистів, яких приголомшує і нервує рев трибун: стоячи на корті в самому початку матчу, вони концентрують свою увагу на перших десяти ударах. Перші десять ударів – це те, що в цей момент їм підвладне. Це здається простим – сконцентруватися на ударі по м"ячу. Проте довільна концентрація уваги – це навичка самоорегуляції, яку слід розвивати поряд зі спортивними навичками за допомогою спрямованих тренувань.
Є й інші способи заробити психологічну перевагу перед суперниками.
Багато спортивних психологів в цілях саморегуляції рекомендують вдаватися до внутрішнього діалогу. Але, не будь-який внутрішній діалог може виявитися корисним. Для того, щоб цей прийом спрацював, необхідні спеціальні навички та техніки. Наприклад, існує величезна різниця між зверненням до собі «Ти можеш» і «Я можу».
Сандра Долкос, професор Університету Іллінойс ділиться результатами проведених нею досліджень, в яких студентам запропонували розв"язати анаграми, попередньо підбадбадьоривши себе від першої особи в одній групі, і від другої особи – у другій. Студенти з другої групи вирішили більше анаграм, ніж з першої. Це демонструє ефективність використання займенника «ти» у внутрішньому діалозі. Таке формулювання асоціюється з успішним виконанням завдання і забезпечує мотивацію в перспективі. Так як дослідження стосувалися не тільки психології спорту, але і специфіки поведінкових намірів в цілому, Професор Долкос впевнена, що така тактика результативна в будь-поведінкової активності.
Інший спосіб поліпшити спортивні результати – психічні образи. Що ж таке психічні образи в контексті спорту?
Це свого роду фільм, який людина поміщає у свою свідомість і який містить його майбутні дії. Коли під час тренування борці концентруються на техніці, їхні рухи повільніші, ніж тоді, коли вони відтворюють їх спонтанно, не замислюючись про правильність своєї дії. Щоб прискоритися, спортсмен закладає у свій фільм бездоганне виконання, настільки блискуче, що воно майже нездійсненне. Так, заряджаючись на перемогу, борець дійсно прискорюється. У дослідженні Доктора Хэншоу взяло участь 200 спортсменів. Використанням цього прийому швидкість реакції бійців експериментальної групи збільшилася на 20%. Цей ефект наступив негайно, і зберігся на наступних тренуваннях, тобто дію методу можна назвати довгостроковою. У контрольній групі, у тренування якої експериментатори не втручалися, швидкість реакцій навпаки зменшилася. Доктор Хэншоу вважає, що секрет цієї техніки полягає в концентрації на роботі розуму, в те, що спортсмени називають «розслаблене зосередження». Однак саме по собі «розслаблене зосередження» досягається наполегливою роботою спортсмена зі спортивним психологом, а впровадження такої складної практики, як використання психічних образів, вимагає ще більшого свідомого зусилля.
Дані дослідження показують відчутний зв"язок роботи психіки зі спортивними досягненнями. Крім тих методів, про які ми говорили в цій статті, існує колосальна кількість психологічних прийомів і технік, що сприяють досягненням у спорті.
Незважаючи на те, що більшість людей сприймає спорт як варіант фізичної активності, на думку психологів, результат спортивної діяльності багато в чому залежить від правильної та гармонійної роботи психіки спортсмена.
