_pictogram.svg.png)
1. Діти дуже чутливі до думки батьків, тому обговорення і критика тренера в присутності дитини може призвести до того, що дитина буде сумніватися в тренерові, не довіряти йому або вважати себе «зрадником», який захоплюється людиною, яка «не подобається батькам».
Якщо вам щось не подобається або турбує в діях тренера, краще з"ясувати це з тренером наодинці.
2. Деякі батьки вважають, що педагогічно правильно покарати дитину за програш на змаганнях, інакше вона не зрозуміє, що це погано і не буде намагатися виграти.
На жаль, такі дії батьків призводять до зворотного результату. Дитина починає боятися і уникати змагань, аж до відмови або психосоматичних проявів - болить голова, живіт, нудить тощо.
Замість покарання слід підтримати дитину, а коли вона заспокоїться, допомогти провести аналіз того, що завадило, що не вдалося реалізувати. Допомогти з навчанням управляти своїми психофізіологічними станами.
3. Іноді серед дітей і підлітків в команді або в секції виникають конфлікти, непорозуміння. Батьки, бажаючи підтримати свою дитину, відгукуються про інших спортсменів погано, не рекомендують з ними дружити, закликають ігнорувати.
Це ще більше піднімає напруженість дитини. Вона не завжди може ігнорувати товариша по команді - доводиться стояти з ним в парі, щось разом відпрацьовувати, контактувати в грі.
Батькам краще зайняти позицію спокійного ненав"язливого з"ясування того, що відбувається і допомогти, наприклад, підібрати форму взаємодії з важкою для спілкування людиною. Це своєрідне моделювання.
Пошук рішення може відбуватися в кілька етапів або спроб. Можна «програвати» з дитиною це у вигляді рольових ігор, на іграшках або використовуючи інші ігри.
4. Дитинство - час, коли дитина, як губка вбирає різні знання і вміння. Вона активна в цьому, їй подобається пізнавати. І батьки намагаються використати цей час для того, щоб дати дитині якомога більше корисних знань і навичок для майбутнього дорослого життя. І це правильно, звичайно.
Тільки от іноді батьки недооцінюють користі вільної гри, проведення часу "ні про що", спостереження або експериментування з чимось не функціональним.
А дитині дуже потрібен цей час. Це час, коли всі отримані знання розкладаються по поличках у внутрішньому просторі. Перетравлюються і програються в своїх власних іграх.
5. Досить часто зустрічається, що дитина перевантажена, вона займається спортом, музикою, англійською, ходить ще кудись. Дитина просто втомлюється. Вона повертається ввечері додому, робить уроки і лягає спати. Іноді досить пізно. І ця втома, накопичуючись, проявляється, як небажання йти на тренування, щось робити взагалі.
Придивіться, скільки часу потрібно спати вашій дитині, щоб відчувати себе добре. Давайте день, а краще два в тиждень, коли немає навантаження, нікуди не потрібно йти, бігти. А можна полінуватися, повалятися, зробити щось для себе, в своєму режимі.
6. Одна з найбільших помилок батьків, коли вони не відокремлюють себе від своєї дитини, вважаючи, що вона повинна виконати те, що не вдалося батькам, реалізувати їх нездійснених мрій.
Дитина спочатку відгукується на це, а потім пекуче бажання батьків починає тиснути на дитину, і вона іде у «внутрішню імміграцію». Формально відвідує тренування, робить вигляд, що їй цікаво, але вона не тут.
Що робити?
Реалізовувати свої мрії самому, а дитині дати сформувати свої мрії.
Автор тексту Клименко Тетяна.
