_pictogram.svg.png)
Чемпіонат світу зі спортивної боротьби - завжди неповторна подія, яка щоразу дарує незвідані відчуття, вмикає "перезавантаження" внутрішніх уявлень та "штампів". Змагання найкращих борців світу кожного разу змушують очікувати чогось неочікуваного, несподіваного. Борцівський мега-захід народжує нові імена, нові перемоги, нових героїв. І в цій неповторності протистоянь, імен, ситуацій, битв, поразок, сліз, емоцій, прихована безсмертна унікальність й вічна краса Боротьби!
Пробачте за пафос, але переглядаючи сутичку борця з Єгипту Хасана Мохамеда (63) GR, який не здобув медаль в поєдинку за бронзу проти турка Рахмана Беліці, але чи можна забути цю сутичку?! Шалену жагу перемоги довгов’язого, кучерявого хлопця більше схожого на рок-музиканта, чи студента-біолога?! Борця який із закривавленим лицем, очами повними відчаю та надії, боровся до останньої секунди!
Цікаво, що не згадується поразка! Перед очима встає дух людини, яка незламно б"ється за перемогу! І результат після тих атак, того неймовірного бажання перемогти, стає чимось другорядним! Адже борець, який готовий вмерти на килимі заради перемоги, не може, по суті, програти! І добре коли борець, що має той бійцівський стрижень перемагає, як німець Френк Штеблєр (72) у фінальному протистоянні проти господаря Балінта Корпасі! Як угорець Петер Бачі (82) у фіналі проти Емраха Куса з Туреччини! Не тільки у мене, а й у наших суддів склалося враження, що польський арбітр тягне турка. Однак Петер боровся до кінця і попри певну упередженість арбітрів переміг!
Як Віктор Чабану (60), який в півфіналі переміг Крістіана Фріса, а в фіналі достойно від самого початку йшов, як бойовий танк, вперед, проти технічного Сергія Ємеліна. Вразила не перемога Ємеліна, а рішучий наступ Чабану!
Всіх українських вболівальників неймовірно потішив виступ в Будапешті Лєнура Темірова (63). Українець впевнено увійшов до найвищого борцівського дивізіону. Лєнур переконливо пройшов всіх суперників, на рівних відборовся у півфіналі з чемпіоном світу Ельмуратом Тасмурадовим і в боротьбі за "бронзу" переміг сильного борця з Китаю.
Впевнений, кожен з нас мінімум три, а дехто п"ять й більше разів переглядав фінал за участю Абдурашида Садулаєва (97) проти Кайла Снайдера. Все сталося так несподівано, що ми поверталися на початок аби побачити продовження. Це був протест! Ми вимагали іншої розв’язки! Ми чекали протистояння! Нам хотілося переконатися, що сталася помилка! Що найочікуваніший фінал не може закінчитися так раптово! Ми побачили перемогу, але не встигли насолодитися боротьбою! І саме тому перша думка - ми чогось не помітили! Судді, напевне, помилились! Але в боротьбі трапляється все…
Поєдинок між Джорданом Бароузом та Франком Чамізо також більше нагадував виважену, раціональну партію досвідчених, неперевершених професіоналів.
Але, зізнайтесь, чи можна без емоцій переглядати поєдинки кубинця Боні Родрігеса (61)?! П"ятибальний млин проти Рашидова, який переглядав мабуть десятки разів, то напевне один з найвидовищніших кидків чемпіонату. Але як кубинець, що програвав в 1/4 іранцю з рахунком 8:6, за 20!!! секунд до закінчення поєдинку, усвідомлено дивиться на табло, не розриваючи захвату встає з колін у хресті і за пару секунд до свистка кидає суперника на спину і здобуває 4 бали!!! Розпач іранця не передати! Перемога Родрігеса з рахунком 10:8!
Не можна не згадати боротьбу японця Такуто Отогуро (70), який у неймовірно гострій боротьбі в півфіналі здолав Ахмеда Чакаєва, Японець весь час ризикував. Випереджав. Не бажав поступатися потужному Чакаєву! Хоча Чакаєв боровся несамовито! Весь час йшов уперед! Однак Отогуро перемагаючи з рахунком 12:10, на заключних секундах не побоявся увірватися в тулуб суперника, посадити і вирвати ще два, по суті, вирішальних бали! Не перемога, а боротьба на характері справляє найсильніше враження. Бо Чакаєв, і це відзначали спеціалісти, який вчисту переміг досвідченого Володимира Хінчегашвілі, мав всі шанси стати чемпіоном! Але чемпіоном світу став Такуто Отогуро, який не скорився, не похитнувся, не відступив, а проявив справді самурайський дух, як правильно зазначив Іван Васильович Курилюк, і довів, що карколомна рішучість не завжди є запорукою успіху!
Боротьба - це насамперед дух! Безумовно, й гадаю не тільки мені, сподобалися сконцентровані, чутливі, відмінно готові - Девід Тейлор (86) та Кіл Дейк (79). В півфіналі проти Куруглієва – Тейлор витримав справжній нокдаун ногою. Однак витримав, хоч і захитався! Вистояв і переміг! В нього навіть від напруги лінзи з очей випадали! Але хлопці продовжували боротьбу!
Ці американці знаходили рішення проти різних суперників з будь-яких ситуацій і така невичерпна винахідливість та безкомпромісна завзятість сформувала стереотип, що при повній самовідданості й зосередженості, можна перемагати будь-де, будь-коли, будь кого!
Не можу не згадати і не висловити захоплення боротьбою наших дівчат. Незважаючи на шалену конкуренцію Алла Черкасова характером перевершила себе! Дуже достойно боролися Юлія Ткач та Оксана Лівач!
Наприкінці, хочеться щиро подякувати всім чоловікам та дівчатам й тим хто, можливо, й не здобув медаль, але не програв собі і змагався до кінця! Тим, хто чесно бився і щиро прагнув перемоги! Ви – наші герої!
