_pictogram.svg.png)
На пошту ФГРБУ надійшло 8 заявок від тренерів. Від тренера КЗ «КДЮСШ «МЕОТИДА», м. Маріуполя – М.М.Красилова, тренера ДЮСШ-1, м.Краматорська – І.М.Оськіна; тренер з Полтави, КЗ ДЮСШ ім. О.Бутовського – А.І.Пушкар, тренер СК «Олександр Невський», с.Крюковщина – Д.В.Пікалов, тренер КДЮСШ «АТЛЕТИК» м.Маріуполя – А.С.Матійченко; тренер СК «Базальтова Скеля», с.Мирне – Д.В.Артюх, тренер Миронівської ДЮСШ, Київська область – В.В.Дрига, тренер Миколаївського вищого училища фізичної культури – В.Г.Вапнер, тренер ДЮСШ з боротьби та боксу в м.Києві – М.С.Єларінов.
Разом з Володимиром Миколайовичем Кравченко та президентом ФГРБУ – Олегом Миколайовичем Кравченко ми уважно ознайомилися з мотиваційним листом кожного спеціаліста. Почули побажання кожного учасника. В кожного тренера, як і в кожної людини, є питання, які потребують фінансового вирішення.
Єларінов, який півстоліття тренує дітей, здивував нас тим, що нічого не просив. Він дуже багато працює в свої 70-ть, їздить на змагання, передає досвід дітям і не думає про винагороду. Для нього боротьба це покликання, а не спосіб збагачення. Мабуть більшість тренерів з України, мають таку ж саму позицію, як і Микола Сергійович. Просити про гроші борцям некомфортно. Багатьом це робити просто незручно. Навіть соромно. Порадившись, ми прийняли спільне рішення підтримати найдосвідченішого учасника нашого конкурсу, Заслуженого тренера України – Миколу Сергійовича Єларінова.
Тренер з Краматорську Ігор Миколайович Оськін так і написав «мені особисто допомога не потрібна». Він не хотів подавати заявку. І пояснив причину звернення – бажанням підтримати учня, який залишився сиротою. «Не за себе прошу. За пацана.», написав Ігор Миколайович. Другий претендент на стипендію визначився автоматично.
А третім переможцем конкурсу став тренер зі Стаханова, Дмитро Валентинович Пікалов, який сьогодні живе і працює в с. Крюковщина, де дякуючи шаленій відданості боротьбі та дітям, на новому місці відкрив СК ім. Олександра Невського. До речі, Дмитро Валентинович також не жалівся на відсутність грошей. Хоча йому, як батькові трьох дівчат вони теж потрібні. Він говорив про дітей, про досвідчених вихованців, яких готує до Чемпіонату України в Житомирі. Про розвиток боротьби на Київщині… Якось по телефону він запитав, чи же може подати заявку? Звісно, можеш. Взагалі, не розумію чого тренери не хочуть брати участь в конкурсі. Дмитро Валентинович на мить замислився і відповів – скажу чесно, мені просто ніколи цим займатися…
Від імені ФГРБУ, ми хочемо подякувати всім тренерам, хто знайшов час для участі в нашому конкурсі. Будь ласка, не опускайте руки і вірте у перемогу! У кожного є шанс! Як бачите, шановні колеги, для того, щоб перемогти – не обов’язково просити. Достатньо просто показати, що ви любите боротьбу!
