Особливості розвитку витривалості борця

Витривалість борця - це здатність здійснювати ефективну роботу певної інтенсивності протягом часу, передбаченого специфікою змагань.

Тривалість роботи обмежується втомою, а внаслідок цього нездатністю спортсмена продовжувати її. Тому витривалість характеризується здатністю організму протистояти втомі і відновлювати працездатність після перенесених навантажень.

У спортивній практиці розрізняють загальну і спеціальну витривалість.

Загальна витривалістьхарактеризується здатністю виконувати тривалу фізичну роботу в основному помірної інтенсивності.

Спеціальна витривалістьпроявляється в обраних видах спорту і формується на базі загальної витривалості.

Індивідуальна особливість спортивної підготовленості борців характеризується наявністю «коронних» прийомів техніки, тактики і витривалості при виконанні окремих дій в боротьбі. Борець, що володіє витривалістю до фізичної напруги, може тривалий час стояти на мосту в небезпечному положенні; борець, що володіє силовою витривалістю, може тривалий час тримати в захопленні противника; борець, що володіє спеціальною витривалістю, може проводити всі сутички з будь-яким супротивником у високому темпі.

У практиці боротьби для виховання витривалості використовуються загальноприйняті методи виховання фізичних якостей:

Рівномірний методзастосовують для виховання загальної витривалості. Цей метод тренування характеризується максимальною по тривалості (до 40 хв.) безперервною роботою борця, виконуваною з постійною інтенсивністю при пульсі не більше 130 уд. /хв. Робота вважається рівномірною, якщо коливання частоти пульсу не перевищують 3-5%. У результаті такого навантаження утворюється невеликий, легкоусуваємий кисневий борг.

Цей метод сприяє встановленню стійкого взаємозв"язку між усіма функціональними системами організму. Рівномірний метод застосовується в навчальних сутичках в основному в підготовчий період тренування, проте на всіх інших етапах тренування використовується як засіб збільшення обсягу і зниження інтенсивності навантаження.

Створення у борців можливості виконувати рівномірно значне навантаження є одним із завдань їх загальної фізичної підготовки. Спортсмени високої кваліфікації можуть виконувати середнє навантаження, але з настільки ж незначними коливаннями частоти пульсу. Це слід вважати хорошим показником загальної підготовленості.

Змінний методзастосовують для виховання загальної і спеціальної витривалості. Цей метод тренування характеризується безперервною роботою, виконуваної зі змінною інтенсивністю при максимальному пульсі 180 уд / хв.

Змінний метод тренування є більш специфічним для самого процесу боротьби. Він надає різнобічний вплив на спортсменів, оскільки змушує їх виконувати частину роботи в анаеробних умовах м"язової діяльності і впливає на формування здатності різко збільшувати інтенсивність виконуваної роботи.

 

В якості вправ застосовують біг з періодичною зміною швидкості, спортивні ігри, боротьбу із завданням використовувати спурти в певні періоди сутичок.

Змінний метод використовується в кінці підготовчого періоду як засіб виховання загальної витривалості, а в змагальному періоді - як засіб виховання спеціальної витривалості.

Повторний методзастосовують з метою підготовки спортсменів до виконання тренувального навантаження певного обсягу та інтенсивності. Він характеризується повторенням однакових вправ з інтервалами відпочинку, достатніми для відновлення працездатності.

У підготовчому періоді спочатку застосовують окремі трихвилинні відрізки сутички, потім їх об"єднують. Повторення навантажень, одержуваних від проведення повних сутичок, в результаті ще більше підвищує працездатність спортсменів.

Після введення правил змагань, що передбачають три трихвилинних відрізки в дев"ятихвилинних сутичці, в тренувальній роботі з боротьби починають переважати повторний та інтервальний методи тренування.

Інтервальний методзастосовують з метою спрямованого підвищення спеціальної витривалості спортсменів. Так само як і повторний метод, він характеризується повторенням однакових вправ, але з певними інтервалами відпочинку. 

Круговий методзастосовують в тренувальній роботі з різними цілями.

Сутність кругового методу полягає в тому, що вправи виконуються в умовах рухаючогося потоку спортсменів (в одному напрямку по колу). Обсяг і зміст вправ визначаються педагогічними завданнями. Так, якщо для п"яти борців створити «коло», що складається з п"яти гімнастичних снарядів, можна вирішити завдання виховання у них сили і силової витривалості.

У круговому методі присутні елементи змагального методу, оскільки попереду і позаду кожного з тренуючихся знаходяться спортсмени і відставання від них зупинить просування всієї групи по колу. Тому круговий метод тренування в умовах, специфічних для боротьби, вимагає, щоб тренер провів ретельний хронометраж кожного елемента «кола». Злагодженість використання кругового методу тренування багато в чому залежить від організованості та навичок спортсменів. Тому спочатку застосовуються «кола», в яких число елементів вдвічі більше, ніж кількість займаючихся. У ході виконання вправ тренер на свій розсуд вимикає з «кола» окремі вправи, доводячи кількість елементів «кола» до кількості спортсменів, що беруть участь у виконанні вправ.

Різновидом кругового методу тренування є заміна елементів «кола» по ходу виконання вправ (з легких на більш важкі, з важких на більш легкі та ін.). З цією ж метою по ходу виконання (на другому або третьому «колі») може бути змінене дозування кожної окремої вправи.

Партнери, тренувальні манекени, снаряди і т. д. можуть бути заздалегідь розташовані по «колу» в два або три ряди. По мірі виконання вправ спортсмени після виконання елементів першого кола приступають до елементів другого або переходять на другий ряд.

Круговий метод можна успішно застосовувати в комбінації з повторним і інтервальним методами.

 

Як правило, у спортивній літературі під круговим методом розуміють заняття з фізичної підготовки зі зміною снарядів і повторним їх проходженням.

Однак, на наш погляд, в боротьбі більш цінним є круговий метод відпрацювання техніко-тактичних дій з навчальними місцями, що імітують класифікаційні розділи техніки боротьби зі зміною взаємних поз.