НАЙКРАЩІ ЛІКИ ВІД ХАНДРИ...

Часто доводиться чути: "Воно тобі треба?" - коли мова заходить про бажання вийти на килим. Але для того, щоб зрозуміти сивих чоловіків, які роблять це регулярно, потрібно самому скинути лахи, вдягнутися в трико і попрацювати в парі. Зрозуміло, що ти вже не будеш рухатися так легко, як 20 чи 40 років тому. Провести прийом, що колись був коронним - теж нелегко, але ти відчуєш тіло, руки та плечі, які вже й забули техніку, продихаєшся з партнером і відчуєш найсолодшу втому, яку між іншим, не відчуєш в жодному тренажерному залі. На килимі тіло працює по іншому. Боротьба збуджує невимовні емоції, коли починаєш усвідомлювати, що з роками не стаєш сильнішим. Якось Іван Максимович Піддубний, який боровся до 60-ти років, зізнався своєму суперникові: "не тобі я пограв, Іванко, а старості". Десь розумієш, що виграти у віку неможливо, і смерть на килимі навряд чи переможеш, але не здаватися так важливо. Не перемагати, а не здаватися. Просто виходити на килим і отримувати радість від того, що можеш боротися. Життя від цього стає інакшим. Ти й сам змінюєшся. Але для того щоб це відчути потрібно самому вийти на килим, забути про роки, хвороби, невдачі.

 

 

Всі хто приїхав до Черкас взяти участь у ветеранському турнірі - це люди надзвичайні. Іван Папушенко - не уявляє життя без нових рекордів. Ігор Корольков, який виглядає на 50, від участі у змаганнях з різних видів боротьби, стає фізично іншим. Просто молодшає. Сослан Адирхаєв, який очолює ветеранський рух, без боротьби, навряд чи реалізував би себе, як особистість. Михайло Нилипюк просто перебуває в стані щастя та гармонії від того, що може боротися і перемагати найсильніших ровесників планети. Владислав Душкевич зізнався, що без адреналіну та емоцій, які він отримує на змаганнях, він не може жити. Починає клякнути. Коли йому зле він йде до залу і там лікує душу. Коли розмовляєш з Анатолієм Сорокою, розумієш, що Анатолій Никифорович настільки любить боротьбу, настільки нею живе, що не боротися просто не може. Для нього не боротися - перестати дихати. Лев Воронін дякуючи тренуванням реально змінив себе. Він сьогодні тренується щодня і має намір не залишати занять боротьбою. Для Сергія Кушніра, якого Воронін надихнув своїм прикладом, боротьба це шанс змінити картинку. Тільки в залі Сергій може відключитися від щоденних турбот та клопотів й розвантажити голову...

 

 

З молодими спортсменами все ясно - молодість бере своє. На них попереду чекають нові старти та перемоги. А що попереду чекає на тих кому за 40? Пиво, живіт, телевізор? Боротися наче сенсу немає. Боротьба і починається там, коли закінчується логіка. Коли простіше зупинитися і скласти руки. А потрібно йти вперед. Долати себе. Лінь. Втому й байдужість. Борець не зможе жити інакше...

 

Тому коли на килим виходять літні чоловіки розумієш, це вже не спорт. Для них боротьба - це філософія. Стан душі.

...Після Черкас на душі стало кепсько. Банька з вінничком не вигнали із серця почуття смутку та порожнечі. Дуже сильно зарядився борцівськими емоціями. Через пару днів відчув повне моральне спустошення. Організм вимагав навантаження, як ковточка кави похмурим ранком. І тільки в залі манежу після тренування знайшов собі полегшення та спокій. Здається, боротьба - найкращі ліки від хандри та депресії...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор статті: Олександр Пастухов