ТРЕНАЖЕРИ ДЛЯ БОРЦІВ ДМИТРА КОРКІНА (частина перша)

Сьогодні, в епоху сучасних тренажерів, тільки дивуєшся тому, як Дмитро Петрович Коркін - відомий якутський тренер з вільної оротьби  у 60-ті роки минулого століття, живучи і працюючи в далекій Чурапче, придумав і створив, на перший погляд прості і допотопні, але при цьому унікальні, авторські тренажери.

 

Дмитро Петрович у своїй доповіді в 1973 році писав, що борцям потрібна не сила штангіста, не сила культуриста, а саме спеціальна борцівська сила. За розповідями вихованців, Дмитро Петрович не був прихильником надмірного захоплення штангою і гирями, вважаючи, що через це втрачається швидкість борця. Тому він розробив тренажери, з метою зміцнення і розвитку тих фізичних якостей спортсмена, які потрібні саме у боротьбі. Тренер виходив із знань анатомії людини, і всі ці тренажери діяли, приносили неоціненну користь.

 

 

Цікава історія створення тренажера під незвичною назвою «Нустр». Восени, на початку навчального року, під час тренування Дмитро Петрович помітив, що один з його вихованців - Нустр Дмитрієв - дуже грамотно і добре проводить прийом «кидок через стегно» в обидві сторони. Після тренування він покликав учня і запитав, як він так добре навчився робити цей прийом і поцікавився, чим він займався влітку під час канікул. На що Нустр відповів, що влітку працював на будівництві, де весь час крутив ручне свердло-«центрування». Це заняття йому сподобалося тим, що при цьому розвиваються м"язи, і коли крутиш свердло, здається, що ти робиш прийом «кидок через стегно». Дмитро Петрович, перевіривши все розказане на ділі, переконався, що рухи, направлені на обертання свердла дійсно схожі на проведення цього прийому. Таким чином, з"явився спортивний снаряд під назвою «Нустр».

 

 

Цей тренажер був призначений одночасно для розвитку координації та силової підготовки борця. Борець, взявши в руки дві короткі палички і встромляючи їх в отвори, повинен піднятися вгору і спуститися назад. Відстань між отворами зроблена таким чином, щоб не було однакової послідовності отворів. Ця вправа різко відрізняється від підтягування на перекладині, оскільки крім простого підтягування борець повинен сконцентрувати увагу на точному попаданні в дірку, координувати дії рук. Цікаво, що найбільш координовані і витривалі учні писали свої імена і прізвища, пересуваючись на цій стінці в різних напрямках. Цей тренажер згодом назвали "Стіна Коркіна". До речі, інформація для роздумів: таку стінку стали використовувати американці – автори популярної нині програми силових вправ «кроссфіт». А Дмитро Коркін придумав це майже півстоліття тому.