СПРАВЖНІЙ ТРЕНЕР

Кожний тренер - індивідуальність. Але яким насправді, має бути тренер? Коли спостерігаєш за наставниками в куті килима, під час змагань, розумієш, наскільки тренери різні. Один галасує, заглушаючи команди арбітра, інший не може всидіти на стільці, третій, навпаки - без емоцій і жестів, але з внутрішньою напругою, яку важко приховати, вболіває за свого учня. Дехто під впливом пристрастей, переходить на брудну лайку, сподіваючись, що і діти, і дорослі, і судді, зрозуміють його внутрішні переживання.

 

"Непросто стриматись, коли на килимі твій вихованець. Тим більше, коли він програє", - так один вже літній секундант пояснив свій стан. І це прикрий випадок. Зрозуміло, кожен тренер зичить своєму підопічному тільки перемоги. Всіма силами вболіває за нього. Намагається морально підтримати. Але тренер - не лише людина, яка навчає прийомам і тактиці боротьби, він ще виховує і має бути взірцем правильної поведінки та прикладом. І коли тренер, в силу особливостей темпераменту, репетує і вживає непристойні слова, можливо, його і "зрозуміють", але поважати наврядчи будуть. Тренер (можливо, це суб"єктивне бачення) має подавати приклад упевненості, врівноваженості та витримки. Тому що саме поміркованість в думках, словах, діях веде до перемоги. Коли починаєш нервуватися, запалюватися, мислити негативно, як правило, програєш. Тому що килим не терпить хаосу і метушні.

 

Казбек Батхієв - саме той тренер, якого всі поважають за мудрість, порядність та стриманість. Святослав Бідула (у червоному трико), боротьбою почав займатися в Тернополі. Він є студентом Національного педагогічного унівеситету і вже три роки тренується у Батхієва.

 

"Магомедович,- говорить Святослав,- завжди поцікавиться про життя, підтримає словом, дасть мудру пораду." Евгену Герману тренер теж пояснює життєву філософію греко-римської боротьби. Дуже багато учнів пройшло через руки цього скромного наставника. Боротьбі Казбек Могомедович присвятив понад півстоліття. Саме боротьба, переконаний наш герой, робить із хлопців справжніх чоловіків. Однак, найбілшу радість Батхієв відчуває, коли до нього заходить хтось із колишніх вихованців, вже дорослих чоловіків, і веде до залу свого сина. Можливо, дорослий гість і не став видатним спортсменом, але він навчився долати труднощі. Реалізувався в житті. Став зрілою особистістю. Батьком.

 

І так приємно, каже тренер, усвідомлювати, що ти є причетним до успіху цієї людини. Домоміг йому не збитися з дороги. Знайти себе...

 

Автор статті: Олександр Пастухов