Артур Дзігасов: " Ми - одна команда..."

Пропонуємо увазі всіх шанувальників боротьби ексклюзивний матеріал – відверту розмову з головним тренером чоловічої збірної з греко-римської боротьби – Артуром Дзігасовим. Наставник поділився роздумами про Кубок України, прокоментував виступи перспективних борців, спробував розкрити формулу перемог та відкрив плани на наступний рік…

"Кучмій переміг на характері…"

Кубок України, що став підведенням підсумків роботи за рік, підтвердив рівень підготовки молодих хлопців, на яких ми сконцентрували увагу. Олександр Новачок, за яким ми спостерігаємо не переший рік, і цього разу проявив себе відмінно. На думку спеціалістів і тренерів збірної Саша добавляє. Це помітили всі. З ним ще треба працювати, корегувати, але психологічно він врівноважений, загартований і заряджений на перемогу. Андрій Гладких (85) до якого ми теж уважно придивляємось серйозно відборовся з лідерами. На нього ми будемо розраховувати в наступному році. І проблемна вага - 98. Тут у нас один лідер - Тімченко. Молодий борець Олійник - терплячий, наполегливий всім сподобався, але різниця в класі між першим та третім місцем на сьогодні є дуже помітною. Ми розуміємо, для росту всіх перспективних, характерних борців треба частіше вивозити їх й випробувати на міжнародних змаганнях. І, звичайно, тріумфом змагань, кульмінацією стала фінальна сутичка в надважкій вазі між Євгеном Орловим та Миколою Кучмійом. Це була справжня битва характерів. Поєдинок особистостей. Ні в якому разі не хочу применьшити чеснот сильного Орлова, але Микола своєю волею, прагненням до перемоги довів, що ми все робили правильно. Що ми рухаємося у вірному напрямку. Орлов двічі намагався провести свою "коронку" і травмувати руку суперника. Але я просив суддів не знімати його. Кучмій не тільки витримав тиск Орлова, а й сам пішов в атаку. Ця сутичка має об"єднати всіх борців. Всі хлопці на прикладі Кучмія повинні збагнути, яким чином здобуваються найважчі та найпочесніші перемоги. Тільки бій. Тільки характер! Перемога - це праця плюс вогонь серця. Всі бачили, що переміг Кучмій завдяки характеру. І боротися інакше, хлопці, які бачили цей двобій, записували його на телефони, вже не зможуть. Навіщо виходити на килим, якщо ти, не готовий битися за перемогу? Якщо ти просто виконуєш вправний танок? Для перемоги, пластично рухатися замало, треба наступати і йти в зарубу. Так, ти можеш невтомно тренуватися, показувати прогрес, але якщо ти морально непідготовлений, психологічно нестійкий - вийшов на килим і все забув, результату не буде. Потрібно прислухатися порад наставника. Довіряти людині, котра працює з тобою. Завжди підкреслюю: "Ви повинні чути тренера, який знаходиться у вашому куті. Це є ваша робота. Ви повинні від "А до Я" виконувати всю лінію сутички і тоді буде успіх". Ще раз хочу наголосити - за кожного хлопця, який буде битися на тренуваннях і на килимі проявлятиме характер, я битимусь і відстоюватиму його кандидатуру так само. Незалежно молодий він чи дорослий. Якщо ветеран на рівні з усіма стоїть на килимі, демонструє стійкість, витримує навантаження, хіба це не викликає поваги? Той, на кому зростає і вчиться половина команди? Взяти того ж Рачибу. Не буде Василя, не буде конкуренції в його вазі. Жан завдяки йому виліз. Перед Кубком підійшов і каже, навіщо мені боротися, якщо Рачиби не буде. Але Василь вийшов на килим і, до речі, відборовся непогано. Упевнений, Рачиба, незважаючи ні на що, до Олімпійських Ігор залишатиметься в обоймі.

"Для перемог потрібні міцні спарингпартнери…"

Орлов, безперечно, талановитий і харизматчний борець. Але не можна стати великим замкнувшись у кімнаті. Вся проблема Орлова у власних амбіціях. Йому, як і кожному перспективному атлету, потрібні достойні спрарингпартнери. Чому ми програли на Чемпіонаті світу в Ташкенті? В нас не було серйозних спарингпартнерів. Хлопці зварилися у власному соусі. До нас ніхто не приїхав - і це основна причина нашого фіаско на світовій першості. На мою думку, ми мало виєзжаємо за кордон. Якщо людина постійно тренується з одним і тим самим партнером, вона тримається в тонусі, але технічно не прогресує. Скажімо, я стою від заднього, а зворотнім мене ніхто не тягне. На змаганнях лечу. Немає практики. Або я забиваю руки, а мені слід забирати їх. І потрібен суперник, який примусить змінити тактику. Якщо Орлов ігнорує колектив і не бажає працювати в команді, про це неодноразово говорив з Миколою Григоровичем Ставриновим, він, гадаю, і сам все розуміє, ми не будемо брати участь в його житті. Хочу сказати, що в нас немає часу розслаблятися. Чи почувалися б лідери комфортно, якби вони не брали участі в Кубку України? На цих змаганнях кожен показав те чого вартий. Той же Дем"янков (66) під час збору в Німеччині пошкодив коліно, думав буде відпрошуватися, але він вийшов і підтвердив свій клас. Так, йому було непросто у сутичці з Гайдуком, але Денис здолав біль, переміг суперників, відчув упевненість у своїх силах, бажання битися завтра. В нас визначилися лідери і молоді переспективні хлопці. Спарингпартнери - зрозуміло. Але потрібно більше виступати на змаганнях, щоб сам борець зміг замислитися і проаналізувати, якщо на тренуваннях все ніби виходить, чого ж бракує? Чому програю? Під час Кубку Європейських націй деякі арбітри просили - покажіть активність. Зробіть крок вперед – отримаєте оцінку. Нам йшли на зустріч. Той же Бєлих майже переміг, залишалося підтиснути і суддя дасть бал і попередження... А він відступає. До перемоги крок?! В чому причина? Це відбувається через недбальство і неналежне виконання домашньої роботи.

"Пацани, на килимі не жалійте один одного…"

Звичайно, під час тренувань має бути битва. Бійка. Спортсмени поважають один одного, це є правильно, але на килимі цього не має бути. Товаришуйте за килимом. Тому що через поблажливість, обережність втрачаються бойові навички, не гартується дух, і на змаганнях, людина не запалюється не тому що не хоче перемогти, а через те, що на тренуваннях не відчула бойовий запал. Не навчилася запалюватися і вмикати приховані резерви. Завжди вимагаю: " Пацани, не треба під час тренувань жаліти один одного. Потім поспілкуєтеся за чаєм. А зараз треба битися відчайдушно, до останнього і по-справжньому." Є двоє малих і коли вони борються, жоден не бажає поступатися. Штовхаються до сліз, але не здаються. Кажу їм, навіть не думай програти. Не можна боятися завдати болю партнеру. На килимі повинна розгортатися битва. Цей реальний бійцівський досвід допоможе під час змагань. Після Чемпіонату світу пройшло два місяці. Представники збірної будь-де не мають права розслабитися і повинні працювати відповідально та сумлінно. Три дні на початку листопада ми побули в Конча-Заспі і вже було видно, що решта хлопців є непідготовленими до змагань. На жаль, довірився багатьом тренерам, а вони не проконтролювали борців. Лідери повинні працювати активно і вдома. Це є члени збірної команди. Це їхня робота за яку вони отримують гроші. З десятої до дванадцятої, і з п"ятої до сьомої працювати без розмов. Знаходити час і для особистих справ, але не забувати про працю. І тренера на місцях повинні не прикривати хлопців, обманюючи мене. Зрозумійте просту річ, від такого підходу очікувати перемог неможливо. Так, можна програти. Можна програти 10:0, але дати бій. Паралельно з нами на Кубку націй боролися вільники. І боровся хлопець в 57кг. з Тернополя. Худенький, сухенький, але він щоразу влаштовував несамовиті бійки. Йому бракує досвіду, але він б"ється. Має бійцівський стрижень. На щастя, і в нас є хлопці, що мають міцний бійцівський дух. Це і Олександр Новачок, і Роман Пацурківський, і Андрій Гладких, Антон Олійник, звичайно - Насруллах Насібов. З ними треба багато працювати. Повертаючись до Кубку націй, скажу чесно, мені було соромно. Нас запросили, забезпечили всім, а ми не виграли в турків, угорців. Хоча могли це зробити. Коли виходиш секундантом на Чемпіонаті світу, це одна справа. Відсидів сутичку пішов заспокоївся, проаналізував, але тут вони виходять і падають один за одним. Це жахіття. Нікому не побажаю пережити цей стрес і сором. Ще й досі не відійшов від тих задушливих емоцій. Женя Пишков дивився сутички, я в нього запитав: "Ну, як?" Відповів: "Соромно, Петрович". Це треба всім зрозуміти. Але є і свій плюс. Кубок націй згуртував хлопців. Вони відчули себе одним цілим. Одною командою. І за словами тренера Мурада Саргсяна на турнірі пам"яті Караваєва наші молоді хлопці билися і відборолися достойно. І це є відродженням командного духу. Дехто може сказати, що боротьба, не є командним видом спорту. Кожен, мовляв, виступає за себе. Але не можна бути байдужим до виступу свого товариша. Таке мислення треба викорінювати із свідомості. Жан не сам став таким. Це робота з партнерами, і кожен з хлопців своїми силами, своїм досвідом та вміннями поділився з Беленюком майстерністю. Ні в якому разі не хочу образити Жана. Він дуже талановитий, надзвичайно вимогливий до себе хлопець. Але його персональний успіх включає значний відсоток командної праці.

"Будемо тренуватися на виїзді"

В наступному році заплановано багато турнірів. Це і Франція, Іран, Хорватія, Угорщина. Ми будемо перевіряти перспективних хлопців. Відверто можу сказати коло звузилося. Сьогодні концентруємо увагу виключно на тих, хто з кращого боку заракомендував себе. Є чимало борців, які завойували право представляти країну за кордоном, і цього їм досить. Але на тренуваннях ми бачимо ставлення до роботи кожного борця. Перед початком чергових зборів, завжди кажу:"Хлопці, ви приїхали змінити обстановку, поспілкуватися з друзями, відпочити без сім"ї і це багатьох влаштовує. Безумовно, ви потрібні як спрарингпартнери, але докажіть на змаганнях, що ви можете перемагати. Покажіть боротьбу. Проявить свій дух, свій настрой. В наступному році ми постараємось багато боротися на різних змаганнях. З фінансуванням сьогодні складно в країні, але намагаємося шукати вихід. Особиста подяка від всіх борців Президенту Федерації греко-римської боротьби Олегу Кравченко. Переоцінити вклад і допомогу Олега Миколайовича неможливо. Враховуючи ситуацію в країні більше плануємо тренуватися на виїзді. Можливо Грузія, Іран, будемо бачити.

Хочеться подякувати всім тренерам і користуючись нагодою звернутися до них: Дзігасов не рубає з плеча. Мені важливо, що мені довіряють своїх підопічних. Ви працюйте вдома. А під час зборів Дзігасов, Шацьких з Саргсяном спробують виправити мінуси, додати свого бачення і зліпити цукерку. Головне між нами немає пліток і кривотолків. Велика подяка за підтримку та розуміння колегам – Мураду Саргсяну, Володимиру Шацьких, Віталію Барановському, Ігорю Глухарєву та лікарю Наталії Соколовій. І особиста подяка всім борцям за плідну працю, терпіння, мужність та віру. Хлопці, ми з вами зробили величезну, неосяжну роботу. Ви дуже старались і сумлінно працювали. Знаю, інколи вам було дуже важко. Але ви все одно йшли вперед. Хочу побажати всім здоров’я, миру та успіхів у новому році! Ми пройшли насичені збори в Алушті, Заросляку. Звичайно, мали краще виступити в Ташкенті і взяти більше медалей. Однак, ми здобули безцінний досвід, стали мудрішими, і щиро сподіваюся, головні перемоги чекають на нас попереду... 

Олександр Пастухов