Кубок України пройшов на високому рівні!

В Спортивному манежі ЦСК ЗСУ, пройшов Кубок України з греко-римської боротьби серед чоловіків. Змагання зібрали близько 150 найсильніших класиків країни. Наприкінці року мужчини отримали можливість добряче проборотися, відчути власні можливості, й, зрозуміти, чи вдалося їм позбутися хибних вад та недоліків.

В категорії до 59кг, як завжди активну, атакуючу боротьбу показав Насруллах Насібов (Київ). На характері і напорі він переміг Олександра Симоненка. Щоправда, у сутичці з досвідченим В"югаром Рагімовим (Запорізька обл), відчувалася різниця у класі. Насібов прагнув перемоги, однак не зміг розвинути успіху. Рагімов, об"єктивно, виглядав сильнішим за амбітного, і,без сумніву, талановитого суперника. Виявився слабкішим за В"югара і Василь Мончак (Тернопіль). Після травми плеча повернувся на килим Костянтин Балицький. Але Костянтин через біль в руці вирішив не ризикувати і знятися. Дмитро Косинок програв у напруженій боротьбі Євгену М"ягкому. У фіналі М"ягкий зустрівся з Рагімовим. За час спільних тренувань хлопці чудово вивчили манеру боротьби один одного і боролися на рівних. В першій половині сутички Євген нічого в партері не зміг зробити Рагімову. Після попередження за пасивність М"ягкому, В"югар теж не використав шансу. У стійці, на думку суддів, Евген діяв активніше. З перевагою в один бал переміг М"ягкий. Таким чином Євген М"ягкий - перший, В"югар Рагімов - "срібло", і третє місце поділили - Василь Мончак та Дмитро Косинок.

В наступній вазі (66кг) до однієї підгрупи потрапили давні партнери по збірній - Денис Дем"янков (Запорізка, ЗСУ) та Февзі Мамутов (Вінницька, ЗСУ). Сутичка обіцяла бути досить цікавою, але з перших хвилин і вболівальники і тренери помітили, що Мамутов діє надто обережно, невпевнено. Коли в партері, під час захисту від накату, лице Мамутова прорізала гримаса болю, всі зрозуміли, що з ним щось не так. Дем"янков же працював, як завжди зібрано й зосереджено. Як з"ясувалося пізніше, в Мамутова стався перелом двох ребер. Попереду на нього чекає довгий період реабілітації. Адже ребра зростаються не один місяць. Достойний бій Дем"янкову, який після перемоги над травмованим Мамутовим став фаворитом категорії, дав заряджений на перемогу Роман Гайдук ( Київська область). Роман йшов уперед, демонструючи активність, але на останній хвилині Дем"янков технічно увійшов у суперника і збив його на килим. Перемога на характері, і, безперечно, досвіді. Добре боровся і наймолодший представник цієї категорії - Роман Пацурківський (Рівне). За вихід у півфінал Роман, який дійсно демонстрував нестримне бажання до перемоги і творив яскраву наступальну боротьбу, витягнув заднім, але не зумів провести кидок Миколі Прокоф"єву з Миколаїва. За цього хлопця, який щиро прагне боротися й перемагати вболівав не лише зал, а й тренери молодіжної та чоловічої збірних. Адже на сьогодні, ніщо так не цінується спеціалістами, як жага до боротьби і потяг до перемог. Будемо сподіватися у цього борця все попереду. У фіналі Денис Дем"янков завдяки концентрації переміг Миколу Прокоф"єва. А бронзовими призерами в цій вазі стали два Дмитра - Добров (Одеса, Запорізька ЗСУ) та Пислар (Миколаїв ЗСУ).

Взагалі, борці, які працюють сумлінно, завзято, наполегливо, а таких в чоловічій збірній чимало, викликають повагу і гордість! Саме до таких трудяг, безперечно, належить Микола Савченко ( Миколаїв, Кіровоград ЗСУ). Після перемоги на Чемпіонаті світу серед військовослужбовців в Америці, Микола, як зауважив хтось із тренерів, отримав "друге дихання". Боровся Савченко дочить упевнено. Дуже цікавою виявилася фінальна сутичка між Савченко та Олександром Новачком ( Тернопіль, Рівне). Треба відзначити, що Новачок перемагав всі попередні сутички на характері. З мінімальною перевагою він виграв у Бахтузі Караї ( Миколаїв, Луганськ). І хоча Олександр поступався суперникові в зрості це не завадило, а навпаки, допомогло йому постійно виштовхувати Бахтузі, тиснути на нього і рухатися веред. Карая не міг стримати рішучості суперника. Однак, у фінальній боротьбі з Миколаєм Савченко, Олександр відчув серйозну конкуренцію. Микола чудово витягнув суперника заднім, але кидок за край килима виявився розтягнутим і судді сперечлись щодо оцінки. Тим більше Новачок у повітрі накрив Савченка. На останніх секундах Савченко зробив кидок і довів свою перевагу. Добре боровся і Сергій Молнар (Закарпаття) він став третім, як і Бахтузі Карая.

Фіналістами у наступній категорії (75) стали брати Дмитро та Євген Пишкови. Брати показали серйозну боротьбу, високий рівень техніки, та чудову підготовку. У фіналі вони вирішили не боротися. Декого з тренерів здивувало таке рішення. Так, хлопці дуже люблять боротьбу, дуже багато працюють на килимі, звісно, переживають один за одного. На мій погляд таке рішення є виправданим. Принаймні, зрозумілим. Брати не повинні змагатися між собою, адже щиро зичать, як брат братові, перемоги. Почуття братерства є вищим за амбіції. Першим став Дмитро, другим Євген, а Микола Дараган (Запорізька, ЗСУ), який старався але, на жаль, не зміг "полегшити" братський жереб (Запорізька, ЗСУ) став третім. Також "бронзу" здобув Максим Білобородов. Андрій Бєлих (80) (Харківська, ЗСУ) з незначною перевагою одержав перемогу над Олексієм Чекаленко (Донецька). У фіналі Андрій в рівній боротьбі здобув перемогу над Олександром Кухтою (Закарпаття). Олександр упевнено дійшов до фіналу. Він грамотно, без зайвої метушні здолав усіх суперників. У півфіналі з рахунком (0:8) переміг Артема Пугачьова (Миколаїв). Третє місце розділили Андрій Ціпан (Київ, ЗСУ) та Олексій Чекаленко.

Категорія до (85кг) зібрала справжніх майстрів килима - Жана Беленюка (Київ, Запоріжжя ЗСУ), Олександра Шишмана ( Донецька, Запоріз. ЗСУ) Василя Рачибу ( Київ, Київська ЗСУ). Якби Рачиба відмовився боротися з Беленюком, як це зробили брати Пишкови, це рішення, чисто гіпотетично, теж можна було б зрозуміти. Важко сказати, хто з них сьогодні є майстернішим... Але саме в Рачиби, погодяться усі, обдарований Беленюк, навчився помірковано знаходити вихід із самих несподіваних положень. Якось Жан зізнався, там де б іншого вже крутанув, з Рачибою складно. І додав - нестандартний він. Василь, без сумніву, дуже багато навичків передав своєму талановитому другові. В успіхах партнера є велика частка його праці. Беленюк переміг. Жан набирає. Професійно працює і нарощує досвід. Рачиба став третім. Але, на мою думку, Василь продовжує перемагати з кожним виходом на килим. Від імені тренерського штабу - Артура Дзігасова, Володимира Шацьких, всіх борців хочеться висловити щиру подяку Василю Рачибі за характер та мужність. Олександр Шишман - талановитий борець.В фіналі він поступився Беленюку, але до фіналу дійшов переконливо. Досить непогано проявив себе і Андрій Гладких (Запорізька). Зовсім трошки не вистачило Андрію аби потрапити до трійки лідерів. Дімітрій Тімченко (98) виявився на голову вище молодого, але перспективного Миколи Крисова (Одеса, Донецьк ЗСУ). Микола ще не набрав ваги і потрібного досвіду. Власне, і Антону Олійнику (Харківська) поки що не вистачило сил здолати Володимира Васильєва (Миколаїв, Київ ЗСУ). Через травму руки Васильєв не вийшов на фінал проти Тімченка. І став другим. Крисов і Олійник -третіми.

У надважкій вазі у першому колі зустрілися Ігор Дідик (Вінниця, Запоріжжя) та Євген Орлов (Дніпропетровськ). З перших секунд борці не показали активності. Дідик міцно вхопився в руку Орлова, а той не наважувався зчепити "хрест". Борці вичікували, не хотіли ризикувати. В партері Дідик нічого не зміг вдіяти Орлову. У стійці Орлов досить швидко крутнув "закрутку", але прийом пройшов нечисто. Дідик впав на бік. Через деякий час Євген повторив прийом і цього разу арбітр Іван Кукушкін оцінив дію в чотири бали. З рахунком 1:5 переміг Орлов. На жаль, давній опонент Орлова - Олександр Чернецький через травму плеча не зміг боротися і був змушений знятися. Олександра у фіналі гідно замінив Микола Кучмій (Донецьк, Київ ЗСУ). Микола у півфіналі кидком через груди на останніх секундах поклав на туше досить сильного, молодого борця з Дніпропетровська - Владислава Вороного. Вороний та Дідик посіли третє місце. Фінальна сутичка між Євгеном Орловим та Миколою Кучмійом стала кульмінацією змагань. Зал розірвався вигуками та криками. Ні, це не були крики проти Орлова.

Більшість вболівальників щиро хотіла підтримати невтомного пахаря та скромного хлопця Миколу Кучмія. Він справді, потом та щоденною працею заслужив право поборотися за чемпіонство. Спеціалістів хвилювало декілька питань: чи зможе Кучмій витримати напор Орлова і чи вистачить Колі "кисню". Кучмій не тільки упевнено стримав атаку Орлова, але й зміг піти у контрнаступ. Принаймні, Микола аж ніяк не виглядав "другим номером". Йому було нелегко, однак, і Орлов не виглядав у цьому поєдинку краще. В Євгена був шанс довести свою перевагу. Він рвався перебороти суперника, але Кучмій серйозно підготувався, належним чином настроївся і тримався на рівні. Чесно кажучи, харизматчний Орлов, особисто у мене викликає симпатію, і, буду відвертим - співчуття. Сумно бачити, як за невідомих причин, на твоїх очах зникає надія на реальну спортивну кар"єру, без сумніву, сильного й обдарованого атлета...

Однак, свято боротьби вдалося! І головне - в залі відчувалась дружня, позитивна атмосфера, що підтвердила тезу – «борець борцухє брат». Здавалося, це були не змагання в звичному розумінні, а великий майстер-класс з греко-римської боротьби, де кожен виконував своє завдання, індивідуальний план. Подяка і спортсменам, і тренерам, і суддям за професійну злагоджену роботу. А особисто - Олегу Кравченко, від імені усіх борців, за фінансову підтримку та допомогу в організації борцівського свята. Дуже приємно було бачити у залі чисельних глядачів та представників телебачення. Виступи ветеранів в останній день змагань на килимі "С", розмили уяву про вікові підгрупи і остаточно знищили міф, що післся 35-ти боротьба припиняється. Борців колишніх не буває. То ж будемо сподіватись, що борці в усі часи матимуть зв"язок і будуть зустрічатися частіше...

Олександр Пастухов