_pictogram.svg.png)
Бронзова призерка чемпіонату світу повернулась на батьківщину
- З яким настроєм ви їхали до Ташкенту?
- Звичайно налаштовувалась показати результат. Стільки років займаюся боротьбою і тому дуже хотілось потрапити в трійку призерів.
- Ви вивчали своїх гіпотетичних суперниць перед чемпіонатом світу?
- Ні. Я практично два роки не боролась на міжнародних змаганнях і тому їхала просто боротись. Мені було байдуже з ким.
- Жереб був до вас прихильний?
- Можна сказати, що мені поталанило з жеребом, сильні суперниці рівномірно були розподілені по сітці. Шкода лише, що не дійшла до фіналу...
- Яка сутичка була найважчою?
- Напевно за вихід до фіналу з росіянкою. Зрозуміла, що мені необхідно працювати над витривалістю, над технікою і потрібно для цього мати більше стартів. Бо відчувала деяку невпевненість, напевно через тривалу перерву у змагальній практиці.
- Зараз ви виступаєте в неолімпійській ваговій категорії, збираєтесь згодом змінювати вагу?
- Не знаю, ще думаю. Напевно потрібно буде переходити в іншу категорію, але наразі ще не радились з тренером.
- Ви тренуєтесь у такого визначного тренера, як Ігор Барна. Але він працює переважно з чоловіками, вам є з ким спарингуватись вдома?
- Ні, на жаль в нас в залі немає дівчат, тому тренуюсь з хлопцями. З дівчатами працюю на сборах національної збірної, ми практично все літо були на сборах, то в Заросляку, то в Конча-Заспі. Також влітку трішки тренувалась в Херсоні, аби мати спаринг з дівчатами.
- У Ігоря Адамовича є такий титулований вихованец, як Василь Федоришин, тому цікаво що він вам казав перед чемпіонатом світу?
- Він налаштовував мене на результат. Казав, що я вже досвідчений борець і повинна налаштовуватись тільки на перемогу. Я так і зробила і загалом задоволена результатом.
- І традиційне запитання – скільки часу дозволите собі відпочивати зараз?
- Можливо навіть місяць, головний тренер дозволив місяць.
