Пригадуючи 2019 рік: В’ячеслав Тиртишник, головний тренер збірної команди України з легкої атлетики

05:20 | 08 января 2020
Фото (с)Дмитро Вакулка «2019 рік був досить успішним для легкої атлетики України. Фото (с)Дмитро Вакулка «2019 рік був досить успішним для легкої атлетики України. На міжнародних змаганнях, починаючи з чемпіонату Європи у приміщенні та Кубку Європи з метань і завершуючи Всесвітніми іграми військовослужбовців, наші атлети виграли 56 медалей, і це неабияке досягнення», - почав розмову про підсумки сезону головний тренер збірної команди України з легкої атлетики В’ячеслав Тиртишник.

Ледь не кожний чемпіонат чи Кубок у 2019-му запам’ятовувався не лише медалями, а й новими іменами чи іншими яскравими подіями. Кожен з них був по-своєму особливим. Чого були варті феєричні виступи Ярослави Магучіх та Михайла Коана не лише на юніорській, а й на дорослій арені, повернення на п’єдестал чемпіонату Європи у приміщенні Ольги Саладухи, перемога Андрія Проценка у «Діамантовій лізі», гімн України на честь перемог українських скороходів на Кубку Європи у центрі литовського містечка Алітус…

- З усіх змагань виділив би командний чемпіонат Європи, - говорить В’ячеслав Тиртишник. – З наступного року ці змагання відбуватимуться у новому форматі. Ми – одна з лідируючих країн на континенті. І те, що ми зберегли прописку в еліті, дуже важливо для нас.

Також відзначив би виступ юніорів. Це наше майбутнє. Те, що ми маємо на дорослому рівні, це одне. Але життя не завершується 2020 роком. Попереду підготовка і до Олімпійських ігор-2024, і до наступних. І от з тими спортсменами, які зараз юніорського віку, можна з великим оптимізмом дивитися у майбутнє.

І, звісно, чемпіонат світу у Катарі. Вважаю, наш виступ там був успішним. Ми виграли дві медалі. Але головне, що ми зробили кілька кроків уперед у порівнянні з Лондоном-2017. Той чемпіонат був для нас відверто провальним. Зараз ми повернулися на традиційні для нас позиції. Більше того, у заліку за очками ми посіли десяте місце, і це теж є свідченням високого рівня. Тішить і середній вік команди. Він складає 26 років, а це говорить про те, що спортсмени мають перспективи брати участь не лише в Олімпійських іграх-2020, а і в Іграх-2024.

У 2019-му було проведено низку навчальних семінарів…

Так, ми продовжили практику проведення методичних семінарів для тренерів. Неабияку увагу приділили антидопінговій політиці, зокрема, провівши семінари і на цю тему. Крім того разом з Національним університетом фізичного виховання і спорту України згідно з сучасними вимогами оновили учбову програму для ДЮСШ і СДЮШОР. Вона вже підписана у міністерстві і найближчим часом буде надрукована. Тож всі бажаючи і ті, кому вона буде потрібна, зможуть її отримати.

Ложкою дьогтю наприкінці року стали проблеми з фінансуванням. Наразі ситуація вирівнюється, чи не так? І чи відобразилося це на підготовці команди до Олімпійських ігор?

Наразі майже по всіх зборах, які завершилися, були проведені розрахунки. Але ситуація була неприємна і досить критична. Для президента ФЛАУ, головних тренерів і керівництва офісу це дійсно було проблемою. Ми відразу долучилися до вирішення цього питання, зв’язалися з усіма керівниками місць, де проводилися збори. При цьому, зі свого боку, ми спробували максимально заспокоїти спортсменів і тренерів, особливо тих, які перебували на зборах за кордоном, адже нашим завданням було забезпечити для них комфортну підготовку.

На заключному засіданні Виконкому ФЛАУ у 2019 році ви говорили про підготовку команди до Олімпійських ігор у Токіо і, зокрема, про передолімпійський збір. Могли б трішки детальніше зупинитися на цьому питанні зараз?

Ми не хотіли заїжджати в олімпійське селище за 5-10 днів, а то й за два тижні до початку змагань. Не хотіли довго варитися у цій каші до виступу. Тому вирішили провести передолімпійський збір у тихому, зеленому місці – у місті Касіхара перфектури Нара. Там дуже сучасний комплекс з готелем і реабілітаційним центром. Відстань до стадіону лише метрів 400-500, і там абсолютно нове сучасне обладнання. Коли ми їздили у Касіхару з візитом, воно лежало у підтрибунному приміщенні і ним навіть ніхто ще жодного разу не користувався.

На Олімпіаді ми відпрацюємо так, як у Досі: у Токіо команда приїжджатиме невеличкими групами. Сьогодні заїхали – післязавтра змагання. Цього часу вистачить на те, щоб зорієнтуватися, що й до чого, і ніхто не «горітиме» в олімпійському селищі. Приємно, що у цьому питанні ми отримали повну підтримку від наших японських друзів. Вони взяли на себе всю логістику. Було кілька варіантів переїзду з Касіхари у Токіо, включно з потягом, проте вони нам порадили скористатися літаком. Дорога триватиме лише годину, до того ж щодня є дуже багато рейсів. У Касіхару ми, до речі, теж заїжджатимемо невеликими групами. Ми говорили зі спортсменами, які претендують на участь в Іграх, та їхніми тренерами; попередньо склали графік з урахуванням їхніх побажань щодо дат прильоту і відльоту та передамо його найближчим часом до Національного олімпійського комітету України для бронювання квитків.

Змагання зі спортивної ходьби і марафону відбуватимуться у Саппоро. Для декого з атлетів ці Олімпійські ігри можуть стати першими у кар’єрі і, можливо, єдиними. Чи матимуть вони шанс бодай після змагань поїхати в олімпійське селище і лишитися там на кілька днів, щоб відчути цей дух і все ж поваритися у цій каші?

Обов’язково! Ми це чудово розуміємо і спробуємо не брати їм квитки відразу після завершення їхніх змагань, а залишити їх в олімпійському селищі до кінця легкоатлетичної програми. Таким чином, хто на день, хто на тиждень зможе потрапити в олімпійське селище, побути там і сповна відчути олімпійський дух.

Незабаром розпочнеться голосування і ми дізнаємося імена найкращих легкоатлетів, легкоатлеток, тренерів та команд року в Україні. Але до того пропоную вам визначити переможців у кількох номінаціях, голосування в яких не проводиться. Отже:

Досягнення року Безумовно, це виступ Ярослави Магучіх. Літній сезон вона почала з перемоги на етапі «Діамантової ліги» в Досі, відразу виконала олімпійський норматив. Потім підтвердила статус найсильнішої юніорки континенту, вигравши чемпіонат Європи U18. А справжнім тріумфом став її виступ у Досі, де вона виграла срібну медаль чемпіонату світу, при цьому двічі побивши світовий юніорський рекорд.

Фото (с)Дмитро Вакулка Розчарування року Ситуація, яка склалася з Богданом Бондаренком. Наголошую, ми розчаровані не в Богдані, а саме у ситуації. Після травм він повернувся, виграв два етапи «Діамантової ліги», був одним з лідерів сезону, але знову травма… І попри вперту боротьбу з нею він, на жаль, не зміг виступити на чемпіонаті світу. Надзвичайно прикро, що так сталося, особливо знаючи, скільки зусиль і спортсмен, і тренер доклали для повернення у сектор.

Перемога року Перемога української команди на Європейських іграх. Виступ у Мінську був тріумфальним! У нас індивідуальний вид спорту, але ці змагання були командними. Побачивши, як багато можна досягти разом, спортсмени об’єдналися навколо однієї ідеї. Як вони вболівали і підтримували один одного! Ми всі стали дійсно однією командою, спрацювали, як злагоджений механізм, і здобули блискучу перемогу. А чого було варте коло пошани, коли 20 людей біжать стадіоном з прапорами України! І коли президент Білорусі, який так бажав перемоги саме своїй команді, все ж встав і аплодував, як і вся VIP-ложа, щоб привітати наших легкоатлетів.

Повернення року Ольга Саладуха. Після стількох років боротьби з травмами, вона змогла не просто повернутися у сектор, а й піднятися на п’єдестал чемпіонату Європи у приміщенні у Глазго і стати п’ятою на чемпіонаті світу у Досі. Такий виступ заслуговує на окрему відзнаку, як і сила волі, притаманна Ользі.

Прорив року Марина Бех-Романчук. Вона завжди була поряд з п’єдесталом, і хоч вже мала медаль чемпіонату Європи у Берліні-2018, але вважаю, що справжній прорив стався саме у 2019 році. Вона була у трійці призерів і на чемпіонаті Європи у приміщенні, і на Європейських іграх, і на чемпіонаті світу. Виконала олімпійський норматив і весь сезон, як літній, так і зимовий, провела на високому і досить стабільному рівні.

Фото (с)Дмитро Вакулка Сенсація року Сенсація – це те, чого не чекаєш і що по-справжньому приємно дивує. І це не обов’язково має бути медаль. Для мене такою стала Олена Собчук. Вона лише нещодавно повернулася до тренувань після народження дитини, лише перший рік спробувала свої сили на дистанції 50 кілометрів – і відразу стала четвертою на чемпіонаті світу. До цього вона йшла цю дистанцію лише раз – на Кубку Європи зі спортивної ходьби у травні.

Відкриття року Артем Коноваленко. У нас досить яскраве покоління юніорів. Імена Михайла Кохана, Ярослави Магучіх, Валерії Іваненко у всіх на слуху. Ілля Кравченко й Олег Дорощук теж регулярно виграють медалі на змаганнях у своїх вікових категоріях. І тут з’явився новий яскравий атлет, дуже солідного рівня. На жаль, він травмувався наприкінці року і, найімовірніше, наступний сезон присвятить реабілітації і відновленню Але він з’явився і це той спортсмен, з яким можна з оптимізмом дивитися на кілька Олімпіад вперед.

Замість епілогу. «Хочу привітати всіх любителів легкої атлетики, спортсменів, тренерів з новорічними і різдвяними святами. 2019 рік був досить успішним для української легкої атлетики. Він був насичений яскравими перемогами і виступами на Європейському юнацькому олімпійському фестивалі, юніорському та молодіжному чемпіонатах Європи, Кубках Європи з метань і спортивної ходьби, командному чемпіонаті Європи, чемпіонаті Європи у приміщенні, на Європейських іграх, матчі Європа-США, Універсіаді, Всесвітніх іграх військовослужбовців і, звісно, чемпіонаті світу у Досі.

Ми ввійшли у 2020-й, олімпійський рік. Рік, надзвичайно важливий для нас. Олімпійські ігри – це головний старт чотириріччя. Ми сподіваємося на те, що у нас буде велика команда і багато спортсменів зможуть виконати високі кваліфікаційні нормативи; що з’являться нові яскраві імена. Ми сподіваємося і докладаємо максимальні зусилля для того, щоб у Токіо і Саппоро було якомога більше яскравих досягнень.

Хочу висловити величезну подяку спортсменам і їхнім тренерам за працю і відданість легкій атлетиці. Дякую лікарям, масажистам і всім тим людям, хто робить свій внесок в успіх української легкої атлетики.

У новому олімпійському році бажаю досягти поставленої мети. Нехай поряд будуть вірні і надійні люди. Бажаю всім міцного здоров’я, радості і миру на нашій землі. І нехай прапор України не один раз підніметься на Олімпійських іграх-2020».
Источник
Комментарии
Легкая атлетика 01:20 | 01 апреля 2020 Помер Михайло Стороженко... Легкая атлетика 13:20 | 31 марта 2020 Питання та відповіді від WADA атлетам Легкая атлетика 04:35 | 31 марта 2020 Ініціативу ФЛАУ почули в Кабінеті Міністрів Легкая атлетика 22:35 | 30 марта 2020 Ігоря Гоцула призначено заступником члена Ради засновників WADA Легкая атлетика 19:05 | 30 марта 2020 Визначені нові дати проведення Олімпійських ігор у Токіо Легкая атлетика 19:05 | 30 марта 2020 Заява Всесвітньої легкої атлетики щодо нових дат проведення Олімпійських ігор Легкая атлетика 21:05 | 29 марта 2020 Старт програми Online-тренувань «ВМИКАЙ.РУХАЙСЯ.ЗАРЯДЖАЙСЯ» Легкая атлетика 00:50 | 28 марта 2020 Відкритий лист-звернення представників національних спортивних федерацій до Президента України та Верховної Ради України Легкая атлетика 19:20 | 27 марта 2020 Більшу частину легкоатлетів вже вдалося повернути з закордонних зборів Легкая атлетика 18:05 | 27 марта 2020 Травневі етапи «Діамантової ліги» перенесені на невизначений термін