Юлія Мороз: «Зараз таке враження, що виступ на чемпіонаті Європи з кросу – це просто сон»

Юлія Мороз на чемпіонаті Європи з кросу посіла 52-е місце у змаганнях серед молоді. Юлія Мороз на чемпіонаті Європи з кросу посіла 52-е місце у змаганнях серед молоді. Після виступу спортсменка дала коментар для сайту ФЛАУ.

«Я налаштовувалася на хороший виступ, а не на те, щоб лише добігти. Думала, що почавши з лідерами, мені буде легше триматися у групці, - говорить Юлія Мороз. - Спочатку нас бігло десь 15 людей. Після першого кола спіймала себе на думці, що класно біжиться, можна так і продовжувати, тим більше зараз хтось почне відставати. Подолала ще півтора кола, стала трішки позаду і зрозуміла, що це навіть краще, адже так я ліпше контролюю суперниць і так легше вписуватися у повороти.

Не знаю, коли почався той момент, коли суперниці почали поступово відриватися… На половині дистанції мені вже було тяжко, а десь після четвертого кола і взагалі наступив такий момент, що хотілось зійти. І якби не було командного заліку, мабуть, так і зробила б. А так розуміла, що іншим теж тяжко. Та й з урахуванням того, скільки вкладено у кожного спортсмена, я просто не могла зійти. Я ніяк не налаштовувалася на такий результат і зараз таке враження, що це просто сон.

Розумію, що все так сталося не просто так. Кожна ситуація для чогось виникає і її потрібно аналізувати. Але зараз найбільше боюся того, щоб після цих змагань у моїй психології не заклалася фобія швидкого початку. Щодо цілей… Мабуть, коли ти не ставиш високих цілей, то й не досягнеш їх. Але зрозуміла і зворотне: коли ти їх не ставиш, то краще виступаєш. Буває і так. Навіть не знаю, якою має бути золота середина. Мабуть, потрібно готуватися на краще, але бути готовою до всього. У будь-якому випадку, емоції були крутими і таких більше ніколи не буде, адже кожен момент не схожий на попередній. Потрібно зробити висновки і рухатися далі.

Я вдячна всім за підтримку. Мене підтримували і на трасі, і біля екранів. Я це відчувала.

Я йшла з легкої атлетики, але потім повернулася і не шкодую про це своє рішення ні хвилини. У мене є вогонь і немає страху; є жага боротьби і я до неї готова. Хоча, можливо, саме це мене й погубило зараз. Будемо аналізувати, робити висновки, але як кажуть, що занадто, то не здраво. Мабуть, у цьому випадку було саме так».