В’ячеслав Тиртишник – про виступ команди на чемпіонаті світу у приміщенні

1-4 березня у Бірмінгемі відбувся чемпіонат світу з легкої атлетики у приміщенні. Виступ української команди у Великій Британії прокоментував державний тренер В’ячеслав Тиртишник.

 

Про жіночу естафетну команду 4х400 метрів. Я бачив, що Таня Мельник на фініші дещо втратила позиції, але вона точно не була останньою. Коли раптом Катя Климюк після передачі палички вибігає останньою… А я дивився зі спини і не зрозумів, що відбулося. Після забігу ми відразу зустріли дівчат і Катя сказала, що їй наступили на ногу і зняли шиповок. Тобто його не повністю зняли: атлетка наступила, залишився слід від шипів і п’ятка завернулася всередину. Отак Климюк і бігла. Я відразу сказав, що ми йдемо подавати протест.

 

На той момент поляки вже подали протест на американок, які ніби як наступили на лінію, але його не задовольнили. Ямайчанок зняли відразу. З ними вийшла така ситуація: в залежності від того, яке місце команда займає перед заключним віражем, дівчат розставляють на прийомі палички. І після того, як суддя їх поставив, мінятися вже не можна, що б там на дистанції не відбувалося. Що зробила ямайчанка? Вона взяла і просто вийшла перед Катею. Климюк спробувала повернути її на місце, але суперниця виявилася значно нахабнішою і Каті довелося стати за нею. Але судді це побачили, це було стовідсоткове порушення і команду Ямайки відразу дискваліфікували. Хоча їхні представники теж подавали протест і, як і ми, дві години намагалися відстояти свою команду.

 

Наш протест спочатку не хотіли приймати. Тоді ми принесли шиповок, показали на п’ятці рваний слід від шипів і пояснили, що Катя пробігла всю дистанцію з загнутою всередину його частиною. Тоді нам уже сказали, що це дійсно привід для розгляду нашого протесту. На той момент ми не знали, що наступили саме британки. Катя була попереду і не бачила, хто саме це зробив. Розумів що якщо британки, то наші шанси невисокі. Але рефері до нас вийшов, і повідомив, що наш протест задовольнили. Звісно, радості на його обличчі я не побачив.

 

Ми не хотіли поспішати, не хотіли нічого казати дівчатам, адже розуміли, що триває розгляд апеляції британців. Але висвітилася інформація на монітори і на сайті ІААФ. Дівчата зраділи, давай бігати й обійматися на полі для розминки. А поряд був тім-лідер британської команди з рацією. Чую, йому щось передають, вони починають радіти – і тоді все стало остаточно зрозуміло. Хоча ще довго чекали, поки до нас вийдуть представники апеляційного журі й офіційно про все повідомлять. Ми ще хвилин з 20 з ними сварилися. Ми почали дуже коректно, але потім настав момент, коли єдиним шансом відстояти команду було почати тиск на них. Зі мною була Ольга Аксьонова, я попросив її максимально допомогти мені у цьому. Тобто спочатку ми запитували, як таке можливо, показували їм всі докази, говорили про те, що в першій інстанції це визнали і наш протест задовольнили. На що нам відповіли, що вони прийняли інше рішення. При цьому говорять: «Ми згодні, що Климюк наступили на п’ятку і вона бігла без нормально взутого шиповка. Ми згодні з усім, що ви нам кажете, але це не привід знімати британців». Тут і я вже не витримав, сказав, що це дискримінація з боку британців. І, таке враження, що для них, як і для американців і канадійців (а член апеляційного журі була якраз з Канади), існують зовсім інші правила. Навів їм безліч прикладів, у тому числі минулих років. Зокрема, як американки перебігали естафету. Але вони своє рішення прийняли і як би ми не боролися, вже нічого змінити не могли. Команду Великої Британії на її території не знімають…

 

Про масові дискваліфікації на чемпіонаті світу. Тут не пов’язано з тим, лідер ти чи аутсайдер. Люди почали порушувати правила, наступати на лінію – і отримали дискваліфікації. Приміром, у фіналі 400 метрів Лугелін Сантос відверто порушував правило, хапаючи Павела Маслака за майку. А от щодо дискваліфікації іспанця Оскара Хусіллоса я дещо здивувався спочатку, бо коли показували, то здалося, що він лише доторкнувся до лінії, але це теж зарахували як порушення. Там, певно, був лише міліметр.

 

Про чоловічу естафету 4х400 метрів. Звісно, дуже прикро, що так сталося і Євгену Гуцолу не дали вчасно візу. Всі готувалися і були налаштовані на естафетний біг. Але хлопці з розумінням поставилися до ситуації. Приємно, що вони зрозуміли, що це не промах і, тим більше, не злий намір офісу федерації чи тренерів. Звісно, потрібно було прослідкувати і звернути увагу на різну транслітерацію у паспортах, але вже нічого не зміниш.

 

Про жіночі стрибки у висоту і виступ Юлії Левченко й Ірини Геращенко. Не думаю, що причиною такого виступу дівчат стало те, що змагання проводилися окремо від інших видів і по формату чимось нагадували комерційний старт, а не чемпіонат світу. Так само не думаю, що основною причиною стало навіть те, що Іра прилетіла буквально за кілька годин до старту.

 

Ми довго розмовляли, намагалися зрозуміти, що ж сталося. І сама Юля каже, що, певно, це дійсно був не її день. З іншого боку, ми забуваємо, що їй лише 20 років, а ми вже чекаємо від неї перемог. І у Бірмінгемі ми теж розраховували на те, що у неї буде медаль. Більше того, ми були впевнені у тому, що вона буде. Можливо, і Юля так само була у цьому впевнена. Та тим не менш, вона всього лише молода дівчинка, якій лише 20 років. Вона не машина! Можливо, це дійсно був не її день, от не склалося. Так, дуже шкода, що так сталося саме на чемпіонаті світу. Але давайте ставити перед нею якісь реальні завдання і чекати зіркової кар’єри, а не робити поспішних висновків після одного невдалого старту. Те ж саме стосується Іри Геращенко. 1,84 метри – дуже низький результат. Але тут так склалося.

 

Про виступ Олексія Касьянова. Олексій на початку сезону ще не знав точно, чи виступатиме на чемпіонаті світу. Планували визначитися після першого старту. Результат був, і він вирішив  таки змагатися у Бірмінгемі. Але певної бази трішки не вистачило. Проте результати були хороші. Так, за третє місце було складно боротися, але п’яте він мав займати точно. Але коли стартував, то перед першим бар’єром відчув спазм, намагався якось «вирулити», та з кожним бар’єром ставало лише гірше і, зрештою, він не зміг добігти.

 

Про дебют на чемпіонаті світу у приміщенні Аліни Шух. Аліна Шух потрапила за добором, у Бірмінгемі вона показала результат дуже близький до найкращого в сезоні. Звісно, всі ми, і, в першу чергу, вони з тренером сподівалися на те, що буде новий юніорський світовий рекорд. Але хоч це і не вдалося, вона молодчинка і виступила дуже гідно. Ще й стала сьомою у дорослій компанії на чемпіонаті світу!

 

Загальна оцінка виступу української команди у Бірмінгемі. У нас шість місць в десятці чемпіонату світу. Звісно, шкода, що немає медалей. Але перед чемпіонатом світу у топ-три світового рейтингу була лише Юлія Левченко. Але вона не машина, як я вже й говорив. Та й успішних виступів у неї в кар’єрі значно більше, ніж невдалих. У Бірмінгемі вона була п’ятою, жіноча естафетна четвірка – четверта, хоча мала бути третьою, Ірина Геращенко й Аліна Шух – сьомі, Анна Рижикова з двома особистими рекордами восьма, Марина Бех – десята. Так, у Марини не надто високий результат, але це все ж десяте місце на чемпіонаті світу.

 

Анна Плотіцина показала свій час, за який бігла більшу частину сезону. Вона стала 14-ю, а їхала з 16-м рейтингом. Христина Стуй була 51-ю, пробігла свої секунди… трішки гірше, ніж було, і стала 27-ю. А до потрапляння у півфінал їй не вистачило однієї сотої секунди. Вона впевнено бігла, але ця сота… Як вона і сказала, на фініші трішки «втратила» ноги.

 

Ми сподівалися на дещо вдаліший виступ Ольги Ляхової. По сезону вона бігла не швидко, але останній старт пробігла 2.01,08 і з хорошим фінішем. Сподівалися, що вона зачепиться принаймні за фінал.