Нові імена: Артем Коноваленко

Артема Коноваленко в легку атлетику привів тато. Тоді хлопцеві було 11, а за спиною був досвід занять волейболом, футболом і плаванням.

 

Цікаво й інше. Тато Артема займався боксом і до цього часу бачить у сині перспективу саме у його рідному виді. «В 16 років мій тато виграв першість СРСР з боксу. Він завжди був прикладом для мене, підтримував і в перемогах, і в поразках, - розповідає Артем. – Він мені кілька разів пропонував спробувати займатися боксом. Відверто кажучи, він і зараз бачить в мені боксера. За його словами, у мене для цього виду спорту чудові дані, довгі руки, хороший замах.

 

Але я вже досить довго в легкій атлетиці і навряд чи проміняю її на щось інше. Як тільки почав нею займатися, відразу в неї закохався. Приємно, що тато мене розуміє. І він перша людина, до якої я піду, буде мені добре чи навпаки».

 

Коноваленко не уявляє свого життя без легкої атлетики. Він навчається в училищі олімпійського резерву у Бахмуті, веде свій канал, присвячений стрибкам. «Я роблю різні відео про стрибки, зняв влог про юнацький чемпіонат світу. Спорт – це моє основне захоплення. І навіть коли читаю, то найчастіше це література про спорт і горизонтальні стрибки», - розповідає Артем.

 

Коноваленко починав зі спринту. Його першим тренером була Тетяна Серорез. «Саме вона розкрила вміння і показала той потенціал, який був у мене у стрибках», - пригадує Артем. Вперше стрибнути на змаганнях потрійним він спробував у 13 років. «Тоді показав 11,90 метрів. Мені сказали, що це рекорд стадіону в моїй віковій категорії, але я поставився до цього досить спокійно. Відчував, що можу стрибати далі. І за два тижні на змаганнях уже мав 12,76. Потренувався ще – і за місяць стрибнув на 13,08», - пригадує Артем.

 

Змінивши спринт на стрибки, з 2013-го упродовж чотирьох років Коноваленко тренувався у групі Володимира Хейфеца і Ніни Зюськової. «Цих наставників мені порадив Анатолій Бойко, тренер Ольги Саладухи. Перші два роки я працював  з їхнім сином, Володимиром Вікторовичем, а потім перейшов до Віктора Володимировича. Він зліпив з мене того стрибуна, яким я є сьогодні. Це великий тренер, і я йому дуже вдячний за все», - розповідає Артем.

 

Зараз Коноваленко повернувся до Тетяни Серорез і вже з нею відточує майстерність і техніку потрійного стрибка. «Чому зупинив свій вибір саме на потрійному стрибку? Я дуже люблю відчуття польоту... Візьмемо стрибки у довжину, дисципліну, яка мені теж подобається. Там ти дуже швидко розганяєшся, стрибаєш і не помічаєш цей момент польоту. А у потрійному ти розганяєшся і… скачок, крок, стрибок! Це відчуття, які не можна передати словами. Мабуть, через них я так сильно і полюбив потрійний стрибок», - зізнається Артем.

 

Не лякає Артема і те, що потрійний стрибок – одна з найбільш травматично небезпечних дисциплін легкої атлетики. «Щоб було менше травм, потрібно намагатися виконувати стрибок максимально правильно технічно, - впевнений він. – А ще потрібно менше думати про травми і менше засмучуватися. Намагаюся налаштовувати себе на краще і підходити до підготовки з розумом, щоб у майбутньому не було ніяких проблем».

 

Кар’єра Коноваленка лише починається, але він уже досяг перших успіхів на світовій арені, потрапивши у фінал юнацького чемпіонату світу. Проте сам атлет сьомим місцем залишився не зовсім задоволеним, і це попри те, що він встановив у Найробі особистий рекорд. «Це чемпіонат світу, і якщо на нього приїхав, то повинен постаратися показати гідний результат. Я знав, які у мене будуть суперники, спробував вивчити кожного, дізнатися, хто як стрибає, готується, - розповідає Артем. – На таких змаганнях, незалежно від того, хто твої суперники, хочеться потрапити до призової трійки. Мені цього зробити не вдалося, тому дещо засмутився. Результат бронзового призера був 15,89 метрів, у мене ж особистий рекорд, встановлений саме у Кенії, - 15,34. В принципі, дивлячись на це, виступ можна було б назвати задовільним, але все ж очікував від себе більшого. По тренувальним показникам бачив, що підстави для цього були.

 

Взимку Коноваленко планує виступити на змаганнях у Бахмуті 19-20 січня, на командному і юніорському чемпіонатах України у приміщенні. Основне завдання на останньому – посісти перше місце і відібратися до складу команди для участі у міжнародній матчевій зустрічі.

 

Сьогодні головним суперником Артема на внутрішній арені є Андрій Авраменко. «Він найсильніший суперник у моїй віковій категорії, завжди може дати бій, «завести» мене в секторі так, щоб я показав результат набагато вищий ніж той, на який я, здавалось би, здатний, - каже Коноваленко. – А ще зроблю все для того, щоб уже за кілька років дати бій усім нашим лідерам. Зі старших атлетів хотів би згадати Олександра Малосілова і Павла Безніса. Малосілов минулого року виграв чи не всі старти в Україні. Можна сказати, що він став абсолютним чемпіоном за підсумками 2017-го. Безнісу реалізувати себе завадили травми, але у нього великий потенціал. На мою думку, він той атлет, який найближчим часом може вийти на результат рівня 17 метрів».

 

Артем захоплюється не лише українцями. Він з неабиякою повагою ставиться до рекордсмена світу з потрійного стрибка британця Джонатана Едвардса. «Це один з небагатьох світлошкірих атлетів, які впродовж стількох років тримають світовий рекорд. Він довів, що світлошкірі люди – трудолюбиві і здатні показувати найвищі результати, - говорить Коноваленко. - Едвардс для мене приклад у тому, якою високою має бути швидкість розбігу. Якщо не помиляюся, останні метрів десять перед набіганням на планку у нього зафіксували 42 кілометри на годину. При цьому в Усейна Болта, світового рекордсмена з бігу на 100 і 200 метрів, пікова швидкість 44 чи 45 кілометрів за годину.

 

Є ще два спортсмени, від яких я просто фанатію. Це Крістіан Тейлор і Тедді Тамго. Тамго після дуже серйозних травм уміє відновитися і повернутися на рівень 17-18 метрів. У Тейлора мені дуже подобаються техніка і підхід до змагань і тренувань. Думаю, йому під силу побити рекорд Едвардса, потенціал у нього є. Але читав, що цього року він має намір бігти 400 метрів, а не стрибати. Подивимось, як це потім вплине на його виступи».

 

Україна має і свою рекордсменку світу з потрійного стрибка – Інессу Кравець. Коноваленко з нею ще жодного разу не зустрічався, проте дуже хотів би це зробити і на власні вуха почути її спортивну історію.

Фото ФЛА Волинської області та з особистого архіву Артема Коноваленка